Глава 1. Кіт і дві кицьки
Хтось термосив її лапкою, будячи. Вона ну зовсім не хотіла прокидатися. Ніч відкрила очі і потихеньку прокидаючись, подивилась, хто ж її розбудив. Привіт День, - муркнула Ніч білій киці, що сіла поряд. Привіт, - підеш гратися? - Іду! І усміхаючись, вони побігли грати. Через деякий час вони помітили, що сонце скоро зайде. Ну от, і не встигли догратися, засумувала День. Угу, відповіла Ніч і зітхнула. Підемо погуляємо, чи що?
День і Ніч гуляли і раптом День запропонувала - давай заліземо на дерево і будемо спостерігати за сонцем? - Давай, відповіла на це Ніч. Тільки вони залізли на зручну гілку (на якій спала Ніч), як помітили кота. Це був рудий кіт з чорним хвостом, напівчорними-напіврудими лапами і немаленькою чорною плямою на мордочці. На жаль (а може на щастя), він зник до того, як Ніч встигла з ним поговорити.
Продовження чекайте на наступному тижні...
Це лише перша моя книга.