Глава 4. Питання і сон

Можна поставити декілька питань? - прошипіла вона йому у вухо.
Це перше. - посміхнувся кіт. - Так, але якщо це секрет, я змовчу.
Перше питання...
Друге.
-Ну, друге, яка різниця?
Велика. Якщо ти полюєш, а хтось другий забере твою здобич прямо в тебе з підвуса, то тобі теж буде без різниці?
Не відхиляся від теми розмови!
Ніч спробувала заспокоїтись і нарешті спитала те, що хотіла - Як тебе звати? - Вогник. - пролунала спокійна відповідь, - а точніше Вогневух!
Наступне питання...
-давай. -
... ти знаєш, що то за чорносірий кіт?
...
Ну?!
...
Ну?!?!
Я не впевнений, що мені можна розповідати - нарешті тихенько сказав кіт.
Звідки він?
Із кланів.
Клани? Розкажи мені про них.
Три клани в цьому лісі є, світлий, темний й дикий. Світлоклан аж на на узліссі сплять, світло полюбляють і муркотять у сні. Темноклан в тінях живе. А, дикі в центрі лісу...
Досить!
Що таке? - здивувався Вогневух.
Я зрозуміла про клани
І?
В якому з кланів той кіт?
Він - голова темноклану.
Яке його ім*я?
-Мені здається, ти задала достатньо питань.
Останнє і я тебе відпускаю.
А ти мене відпустиш?
Якщо відповіси на питання.
Темномісяць.
Темномісяць?
А на це питання я не відповім, бо ти вже задала останнє питання. - Вогневух показав язика і втік.
Ось і поговорили - подумала Ніч і пішла далі на свою нічну прогулянку.

День літала на білосніжних крилах. Вона муркотіла від задоволення так, як завжди муркотіла тут, і так, як ніколи не муркотіла там, де зараз спала. Сонцец на декілька секунд затулила тінь і вона почала збільшуватися, доки не перетворилася на білу з ледве помітним рудим відтінком шерсті кицьку.

Хто ви? - здивовано прошепотіла День.
Зараз це не важливо - муркнула кицька у відповідь.
А що важливо?
Попередження.
Яке?
Не іди на узлісся чи втінь, іди просто в центр лісу.
Чому?
Магія прокидається і в тобі і сестрі. В центрі лісу тебе навчать використовувати її.
А, для чого ця магія?
Вона просто є і все. Клани...
Що? Але День так і не дізналася про клани, бо з*явився чорно-сірий кіт. - Вибач, мені треба іти. До зустрічі - мовила кицька...
До зустрічі - мовила розгублено День.