333 день повномасштабного вторгнення. 22 день нового року та "нового життя". Але душею я досі в тому самому лютому минулого року, коли прокинулась від дуже дивних та страшних звуків за вікном. А потім дзвінок мами о 6 ранку з словами "мене розбудив твій брат і сказав, що почалась велика війна. як у вас справи? може їдь в Ужгород?". А я в той момент ще була п'яна тому що ввечері посиділи в барі та випили зайвого. Я пам'ятаю, як писала татові ввечері 23 лютого, котрий в той момент був закордоном на роботі та дякувала йому за те, що він є. І привітала з днем армії в якій він служив. Не тому що я поважаю радянський союз, а тому що я люблю тата. І він там служив. І він сам казав, шо на день української армії йому дивно отримувати привітання, бо хоч він і українець та готовий захищати нашу країну, служив він все таки в іншій країні і присягу давав їй.
Ну тобто, він вважав, що з днем укр.армії потрібно вітати саме тих, хто служив з моменту проголошення Незалежності. Коротше. Той вечір 23 числа був дивним. Ми посиділи в барі, вернулись додому і я пішла вигулювати собак. Досі пам'ятаю момент, котрий мені здався дуже дивним. Спочатку я думала, що це від алкоголю, але потім неодноразово поверталась до того вечора та розуміла що там було щось не так.
Ми б гуляли, нарікали на пил і поривчастий вітер.
У кав’ярнях черги, чомусь такі дорогі квіти.
І всі, кого несила видалити з телефонної книги, живі ще.
Це могли бути дні закінчених ремонтів і початих стосунків.
Дні прокидання від будильника, а не тривог.
Вже місяць мені здається, що він — вигадка, цей ваш бог.
128 хлопчиків і дівчаток уже ніколи не гратимуться і не намалюють малюнків.
Ми б купували дешеві квитки і тішилися подорожам.
Ми б не шукали в Польщі броніки і в новинах про обстріли — свої будинки.
Коридор лишався б для курток, а не став укриттям, бо там дві стінки.
А «рюкзак для жовтневої Італії» ніколи б не став тривожним.
Місяць тому у нас украли життя, домівки, весну, а, може, і літо.
Поцупили Херсон, розбили «Слово», знищили місто Святої Марії.
Місяць тому у нас з’явилась єдина на всіх велика мрія —
про перемогу. Просто треба вірити. І щось для неї робити.
Photo Source - life.pravda.com.ua
Жила я недалеко від будівлі суду і коли о 12 ночі вигулювала собак, то ми підійшли туди дуже близько. Вірніше до заднього двору тої будівлі, де через паркан я бачила як дуже активно палили всілякі папірці. По сьогоднішній день я вважаю, що це було не просто так.
А ще по сьогоднішній день я вважаю, що не просто так в лютому (коли жодних виборів не було), від однієї політичної партії розносили коробки з харчами. При чому партія проросійська. Роздавали це адресно пенсіонерам. Нам також принесли. Хтось в тій зйомній квартирі жив до нас, кому це мало належати і хлопець, котрий віддавав пакунки просто по людськи попросив забрати та підтвердити потім, що ми саме ті, кому це має належати.
Я не знаю, чому згадую той вечір, період до повномасштабної війни та той ранок. Можливо, тому що скоро рівно рік з тієї ночі. Хоча для мене особисто скоро буде 9 років. 9 років безглуздих дій росії та росіян. І ні, це не війна путіна, це не війна орків чи когось подібного. Це війна росіян. Тому що не вигадані персонажі випускають ракети по нашим містам, не клони путіна гвалтують наших громадян. Це все роблять прості росіяни. Ті, яких типу потрібно жаліти, бо вони заручники режиму.
Коли ми були на межі того, щоб стати заручниками, то просто вийшли відстоювати свободу. Коли російські танки прийшли на нашу землю, наші люди без зброї, з голими руками йшли на ці танки щоб їх зупинити. Це робили як просто дорослі, так і пенсіонери, а також звичайні підлітки. Без зброї, без усього, вони просто зупиняли техніку своїми тілами.
А що в цей час росіяни? Стоїть натовп так званого "народу", міліція пакує людей в автозаки, б'є їх, затягує силою і що роблять інші? Знімають відео для свої тік токів. Я не уявляю в Україні подібного. Як би ми не сварили на підгрунті політики, мови, звичаїв і так далі, але в 9 випадках з 10 наші люди фізично заступляться за іншого. І будуть відбивати будь кого, якщо вважають, що це все незаконно.
Ось і вся різниця між нашими народами.