• Три роки нової реальності 🎲

Вітання всім ✌️

Пам'ятаю як в перші місяці повномасштабного вторгнення блоги наших авторів буквально кишіли постами про війну та трагічними історіями людей, і це продовжувалося ще мабуть рік... Кожен з нас ділився своїми переживаннями, злістю, першими звуками війни в своєму місті, першими прильотами. Все це було наче у кошмарному сні, а не в реальності, бо, ну як?!...

З часом ми вже настільки звикли до війни, що ділитися її аспектами просто немає бажання та інтересу. Нащо розказувати про рутину?.. Тому я давно перестав писати на цю тему і зосередився на чомусь більш позитивному.

Цим сонячним зимнім ранком у третю річницю війни я згадую свій перший день у новій реальності: перші вибухи, стрілянину, рашистьскі літаки над районом, перший ФАБ-500 який розбудив мене вранці і перше розуміння того, що наступний вибух може стати моїм кінцем.
Я добре пам'ятаю ті часи коли моє місто (Суми) було в оточенні рашистів. Людей розстрілювали при спробі прорватися і виїхати з міста. Закінчувалося продовольство, магазини були майже пусті і розпродували залишки товарів. Всі говорили що ми здохнемо з голоду, якщо блокада продовжиться, та цього не сталося, на щастя. Вулиці були пусті вдень і вночі... багато людей виїхали ще до блокади, інші ж залишилися. Я весь час прокручував у голові план дій на випадок якщо до мене в хату почнуть ломитися)... Вогнепальної зброї я не маю, та добре поводжуся з ножами, тому вони і стали центральним елементом мого задуму. Ох, веселі були часи 😅 (не зовсім 😜).
До речі, в той час Стіміт дуже допомагав мені відволіктися. Я просто писав пости і спілкувався з новими друзями. Для мене все було в новинку... і тому цікаво!)
Дякую тобі за це, Стіміт! ❤️... Як і всім моїм добрим друзям знайденим тут! Ви всі прекрасні люди! 🙂

Минуло три роки і відчуття двоякі... з одного боку час пролетів дуже швидко, а з іншого - наче й не було ніколи мирного життя. Спогади про нього здаються давнім сном або фантазією.

Не знаю як інші люди, а я завжди підсвідомо шукав якісь знаки/зачіпки у подіях та і в цілому у житті. Реальність видається циклічною/шаблонною і іноді її вдається частково розгадати.
Початок війни у моєму місті був важким, потім довготривале затишшя і от останні півроку триває її найгірший період, а як ми знаємо - найтемніша ніч якраз перед світанком ;)

Зараз весь світ дивиться на дії та слова нового президента США, який обіцяв допомогти нам закінчити війну мало чи не за добу, але поки що якось не надто виходить. Більш того, ця людина шокує світ своїми дивними заявами щодо мирного врегулювання та відношенням до нас та нашого ворога. І тут в голову приходять лише дві думки: або з ним справді щось не так, або ж він грає в хитру гру (на кшталт копа під прикриттям, що втирається у довіру до банди щоб в зручну мить пов'язати їх). Не знаю... побачимо що буде далі...

Хочу подякувати всім нашим військовим, завдяки яким ми ще дихаємо, як і я особисто. Дякую вам! 🇺🇦

П.С.
Зовсім не хотілося ділитися неприємними зображеннями і ще більше негативити в цьому пості, тому хай краще буде наша красива (!) українства природа 🌻🌼🏵️

---

📌 Зображення згенеровано в:

• Piclumen.AI 🤖

---

На цьому буду завершувати. Дякую що завітали до мене 🤝
Хочеться вірити, що це останній привід написати про війну... ну, окрім її завершення. Всім миру! 🕊️

Продуктивного тижня, друзі, та побільше вам тиші 🍀