Автосправи і некерована сойка

Ну що вам сказати… Чи зарядить одна, аде дуже вперта жінка, зарядним приладом 6/12 акумулятор на 24? Ага, зарядить! Сьогодні ввечері я бус такі завела. Через коліно, але завела! Звичайно, треба було б на ньому поїздити, але тут дилема: коли у тебе горить чек двигуна та ще й попередження про несправність системи двигуна, то єдиний напрямок, куди ти можеш їхати - це одразу на СТО. Тож я завтра його ще трошки потримаю на зарядці, а як скажуть, що туксон готовий, тоді одразу і поїду. Поки до Києва доберуся, акумулятор має прийти до норми. А взагалі най вже хлопці на СТО з цим розбираються.

А ще сойка другий день поспіль влаштовує мені розваги. Вчора ввечері я не знайшла її в її вольєрі. Ну, хорошого, звичайно, мало, бо вона ще мала і дурна. Але… коли стала зачиняти своїх курочок, то побачила її в курнику! Добре, що там півень спокійний, йому все пофігу. Залізла б она до Трах Тибедоха, я б її по піррям збирала!

Ну ок. Спіймала, повернула до вольєру. Перевірила - нібито вибратись немає де. І що ви думаєте? Сьогодні ввечері она була вже у собакс! Я ледве встигла крикнути «Не можна!». Отже ж пташка без керма і без вітрил! Знов спіймала, посадила в клітку в будинку, щоб її за ніч не зжерли, завтра вже буду розбиратися, де вона там вилазить!

Ось така у нас була пʼятниця. Якщо чесно - ніяка. Як завжди після поїздок до міста я почувалася абсолютно виснаженою, майже нічого не робила. Так ще ці магнітні бури - щоб їм. Голова мутна, очі - нібито цеглина на кожному віку. Вирішила зробити вихідний, а завтра вже буду завершувати проект.

А ще я потроху підбираюся до третього дельфіна. Звичайно з усіма операціями і ремонтами мені це трошечки важко, але там залишилося всього 800 стимів… Шкода вже здаватися. Тож наберу, спіймаю дельфінчика, а далі вже буду вирішувати свої матеріальні проблеми. Можливо, що доведеться тимчасово залишити клуб. Ну, подивимося. От якби курс підріс, то може і так би все вдалося 😉