Є таке поняття - боротьба на живучість корабля. Я його знаю дуже добре, адже я сама дочка, сестра і навіть колишня дружина моряка. І знаю не лише теоретично, адже провела дитинство в такому собі містечку до якого добу морем. І бувало так, що через шторм пришвартуватися неможливо і судно болтається на рейді день, два… всі вже зелені, а якщо не каюта на однієї з нижніх палуб, то бачиш, як вода захлестує ілюмінатор. Але море я люблю саме таке. Не з пляжем і коктейлями - то для мене не море. А саме таке, штормове, коли на виживання.
Але потім життя склалося по-іншому, мене перекинуло з північних морів до південних. Щоправда був ще шанс приєднатися до експедиції в Антарктику, але я його якимось чином упустила. Вже навіть не памʼятаю, що саме у мене там не склалося. Ну а зараз і зовсім живу в лісі. З водойм поруч - тільки акваріум. Але шторма на цьому не закінчилися. Я не знаю, як там з сучасними котеджами, а мені життя підігнало будинок 198мохнатого року з усіма наслідками. Тож боротьба на живучість продовжується 😂
Сьогодні продовжували з собаксами готуватися до можливого похолодання. Вчора я підготувала місце для квіточок і ми почали переносити їх. Але не просто переносити, а з ревізією. Когось треба пересадити, когось підгодувати, коротше, все виходило дуже повільно.
До того ж я же ніяк не могла розпалити грубку, яка то гасла, то димила, але грітися не хотіла. До того ж треба було ще порізати дрова. А оскільки вони зовсім свіжі, то й скласти їх в теплі, щоб скоріше висохли. Все це в паузах між роботою.
Собакси тим часом зрозуміли, що мені не до них, вкрали котячий корм, розкидали наповнювач для котячого туалету, інакше кажучи - розважалися як могли. В будинку повний безлад!
Єдине що радує - це дерево-світильник. Колись я його випадково купила і тепер воно стоїть біля однієї з небагатьох пофарбованих стін, створює мені гарний настрій а заодно і попереджає можливість для собакс куснути один одного за дупу в темноті 😁
