День із шматочков і стрілянина з монтажного пістолету 🫣

День розпочався вже за звичною схемою - з візита до ветеринара. Чоколо (Шоколадці) треба було здати чергові тести і отримати призначення для продовження лікування дома. Щоб там ні трапилося, як би я ні почувалося, а ніщо не звільняє мене від звичайних справ.

Ми приїхали трохи зарано. Я переплутала, що нам треба на 10.30, а не на 10 як ми весь час їздили до цього. Довелося чекати. Чоколо поспілкувалася зі своєю тепер вже подружкою - місцевою кішкою Сонею. А потім прийшла ВОНА. Величезна сука алабая. Яка ж вона була красуня! Щоправда Чоколо моєї думки не поділяла і швиденько заховалася під мій стілець.

Але їй абсолютно нічого не загрожувало. По-перше алабайка була справжньою пані. А, по-друге, вона була занадто стурбована власними проблемами (розкрию таємницю - можливою позаплановою вагітністю), тож їй було не до нас.

Потім нам довелося ще чекати на результати. Загалом на ветеринарні справи ми витратили весь ранок, хоча я разразовувала максимум на півтори години. Нарешті ми повернулися додому. На всі спали і навіть не нашкодили.

Робочого настрою у мене не було, хоча на мою увагу чекають аж три проекти! Але я вирішила, що начну вже завтра, коли принаймні не буде планових поїздок. Мені дуже важко зосередитися в такому режимі. Я звикла прокинутися, зробити кавусю і працювати години 3-4. Потім зробити перерву, а далі по настрою, але частіше це буває вже технічна робота.

Я вирішила потестити монтажний пістолет, який купила деякий час тому, але навіть так і не дістала с коробки. Мабуть не треба казати, що робила я це методом ненаукового тику. Покрутив пістолет в руках я всунула цвях в єдиний можливий отвір і хотіла прибити кусок підложки для підлоги, щоб не зачинитись і не впасти (після чергового потопу я зняла такі лінолеум і тепер воно сохне).

Приклавши пістолет впритул до підлоги я якось його натиснула і … пролунав справжній постріл! В підлозі зʼявилася дира над якою вітав димок з характерним запахом. Куди подівся цвях я і гадки не маю. Не виключаю, що він вилітів з іншого боку планети, прикінчив на своєму шляху пару мишей, зробив диму в газопроводі та зруйнував кістки якогось динозавра…

Я ретельно склала все назад до коробки і поклала на полицю до кінця війни, коли мій друг повернеться з фронту і проведе зі мною майстер-клас із користування монтажним пістолетом.

Тим часом собакси поводилися підозріло тихо. Як зʼясувалося, вони знайшли для себе розвагу у вигляді мішка з порожніми банками від лікувального паштету, які я не встигла викинути (сміттєвоз приїжджає раз на два тижні). Мабуть, почувши постріл, вони вирішили, що «наші в місті» і пішли в атаку на залишки цього нещасного паштету. Довелось збирати все це щастя по всьому будинку.