До хворого місця треба прикладати собаксу 😉

Ага, ще не падохла 😂 Хоча, от мені це ніфіга не подобається. Останній раз я так хворіла дуже давно. Цілий день я тюлень! Собакси звичайно в захваті. Залізли на ліжко, типа лікують мене з усіх боків. Хоча насправді стурбованою є лише маленька Мішель. Решта самим безсоромним образом користується моєю слабкістю і нездатністю повноцінно рявкнути на них, закликаючи до порядку.

Щоправда, роботу ніхто не скасовував. Тож, випивши ранкову каву ранковий фервекс я таки закінчила статтю. А потім, все в напівпритомному стані ще й заповнила звіт по кураторству на стіміт.

Щоб пояснити, як почуваюся… ви колись бачили як сука виховує занахабне цуценя? Ну або просто старша собакса молодшу? Ага, за шкірку і мотиляє нею як ганчіркою. Не в принципі не небезпечно і не боляче, але капець як принизливо. От мене зараз так кашель мотає. Почуваюся як те цуценя. Горло вже болить не від того, що там якись процеси, а від того, що я весь час бУхаю (ставьте наголос правильно 😂).

Зараз згадую, що під час лекторської практики постійно десь у лютому-березні мала такий кашель. Це була катастрофа! У тебе чотири лекції по півтори години, а ти розмовляти не можеш! Потім я залишила лекторська практику і якось воно зникло. Цікаво, а як я тоді лікувала це 🤔 Геть не памʼятаю…

Але насправді на одужання у мене залишився всього день завтра. Бо в пʼятницю треба знов їхати до клініки. Пот-Тосу вже мають знати шви (здається, я чекаю на це навіть більше, ніж він, який дуже втомився ходити у цьому комірі). Та ще і Миска має для мене сюрприз у вигляді хибної вагітності. Зазвичай я стерилізую всіх одразу, але тут затягнула через постійні хвороби старших. І ось результат. Молочні пакети набряклі і гарячі, та ще й поводиться типово - риє собі схованки, ніби збирається народжувати цуценят. Це все треба зупинити, а то так і до маститу недалеко.