Добралася до камери. Нарешті! 📸

Весна! Квіточки повилазили. Ну це ж тільки фоткати й фоткати. Але куди там з моїм шаленим завантаженням. Але сьогодні вирішила – ніт, так далі не піде! І пішла заряджати камеру. Колись діти подарували мені макрообʼєктив і я просто не мала права дозволити йому сумувати в коробці, коли крокуси вже просто волають «та зфоткай же нас не на тапок!»

Квітів не так щоб багато, яке чим добре макро – ніхто ніколи не знає, що ти там таке фотографуєш і в якій кількості воно росте 😁 Єдине, що трохи напружує, це необхідність переганяти фотки з флешки на комп. До речі, цікаво, а в сучасних камерах теж така система? Чи вже якось вдосконалили? Бо моїй вже так десь років сім.

Погода вже така чудова! Треба буде завтра вибратись з собаксами в поле і ліс та ще й там познімати весну. Статтю я сьогодні редактору відправила, наступний дедлайн за пʼять днів, тож можна трохи розслабитись і спробувати такі отримати задоволення від весни. Може, якщо буде сонячно, ще раз мент уся на Старий Ставок.

От так поки я на пузі повзала по клумбі, я і не помітила, що погано зачинила калитку. Тим часом товста дупка Ромашка пробралася за мною до квітнику і почала прилаштовуватися, щоб там відпочити. На крокусах! Крокуси звісно не були в захваті від такого, вони створіння ніжні, я теж, бо мені шкода крокуси, але було запізно - частину рослинок було пошкоджено.

Ну добре, хоч сфоткати встигла