І краю цьому немає…

Сьогодні знов їздили з Шоколадкою (Чоколо) в клініку, як я сподівалася, на останню крапельницю. Заодно зробили тести і я дуже сподівалася на гарні новини. Але не склалося. Печінкові показники трохи покращилися, але все ще залишаються підвищеними, а з нирковими повний капець. Да що ж це таке( Лікуємось другий місяць і ніяк моя бідолашна дівчинка не може подолати цю кляту хворобу. Та ще й Миша сьогодні знов відмовилася їсти. Навіть куряче філе, яке я спеціально купую, щоб тестити їх апетит. Так і хочу сказати своє улюблене «вбийте мене хто небуть», але одразу згадую лося на трасі і страждаю мовчки 🤫

Але я мабуть не одна така. В клініці сьогодні прям аншлаг. І по запису, і по швидкій… здається, що половина місцевих тварин вирішили влаштувати своїм власникам альтернативні новорічні розваги… Завтра зранку нам їхати знову, і післязавтра теж. А в середу вийде наша постійна лікар і будемо робити УЗД.

Звернула увагу на дату на календарі… а фотку я робила сьогодні! Мабуть персоналу клініки зовсім не до свят, а всі дні злилися в один.

Що хотіла показати, що купила печериці. Ага, буду вирощувати. Колись я вже таке купувала. Вони як раз для таких, як я, яким вічно не вистачає часу навіть їжу купити. А тут пішов, грибочків назбирав, ось тобі і вечеря. Їх, до речі, можна і сирими їсти. Ну коли вже зовсім лінь готувати 😁 Єдине ще, з мого першого досвіду, ростуть вони набагато швидше, ніж я їх їм 😁

Ну і звичайно тема ремонту. Ось цю лапомийку я збираюся ліквідувати. По-перше, вона себе не виправдала. Точніше, виправдала частково. Собакси навідріз відмовилися мити там лапи. А от я сама якось милася, коли у мене накрився великий бойлер в ванної і довелося якось вирішувати проблему за допомогою маленького в собачій кімнаті.

Я вже давно точу на цю лапоміййку свій перфоратор, але, якщо чесно, до перфоратора тут бажано ще одну деталь - здоровенного такого чоловіка. І злого. Щоб він цю лапомійку яяяяк отперфораторил. А то я вже першу спробу зробила і все, що мені вдалося відколоти, це маленький шматочок плитки.

Ну і спробувала покуситись на ці дири для проводки. Мій друг почав її робити, але пішов на фронт. А я можу влізти куди завгодно, проте електрика залишається для мене terra incognita. Враховуючи, що один невірний рух і всі проблеми залишаться в минулому, я туди не лізу і не полізу. А от дирку в стіні зашпаклівати можу. Спитала, чи можна, сказав ніт. Ну ніт так ніт, буду жити до кінця війни з диркою в стіні, не така вже і велика проблема.