Ну й субота!

Нормальні люди в суботу відпочивають. Але де я і де нормальність! Зранку знов порисачила до стоматологічної клініки. Із гарного - цей візит несподівано виявився останнім. Тепер 29 - на консультацію до хірурга і починаємо наступний етап. Ох, йожик, і страшно, і дорого, і страшно дорого, а робити треба. З іншого боку, кожного разу, коли сюди приїжджаю, думаю, як же нам пощастило. Моя мама постійно мала проблему з зубами і кожна відпустка перетворювалась в візити до стоматолога. Але не як у нас, а з часовими очікуваннями у черзі, поганою радянською технікою і постійним болем. Які ж ми щасливі!

Оскільки погода дозволяла, Миша напросилася зі мною. На зворотньому шляху ми забрали акумуляторну лампу, аку хтось необережно порадив в групі в Телеграмі, а оскільки я після двох місяців без електрики явно маю проблеми з дахом у цьому напрямку, я одразу її замовила… Треба
сказати, що порада була слушною, лампа бомбезна і зайвою не буде. Але мені всеж таки треба якось пригальмувати і припинити скупати все акумуляторне, що потрапляє мені на очі.

Поміж ми з Мишею заїхали на заправку, де я окрім пального купила черговий пакетик насінні томатів і огірків. Купую я їх вже втретє, але кожного разу встигаю загубити раніше, ніж посію😁 Тобто такими темпами, навіть в мене щось і виросте, то десь до грудня.

Потім ми ще метнулися на НП і забрали ренал для Миши, заїхали до кількох зооаптек в пошуках пігулок для Цилі, але марно, доведеться завтра їхати до Бородянки, там точно є. Ну треба так треба. Спробую взяти з собою Умку щоб здати аналізи.

Ну і остання новина - до нас приїхав Карлуша. Чудова двомісячна вороняча дитинка. Сподіваюся, у нас йому буде добре. Щоправда вже сьогодні зʼясувалося, що він й гадки не має, що таке злива. Я посадила його в вольєр, почався дощ, всі поховалися, а воно сидить мокне. Довелося бігти, забирати й тащити до кімнати. Ну, нічого, навчиться.