Полювання на півня

Які ж вони різні! Їх привезли практично одночасно - Жюлі і Миску. Обох забрали з Покровського напрямку ще восені, але сімей для них так і не знайшлося, в результаті я отримала це поповнення після всіх моїх волань, що я більше не візьму жодного собакси.

Якщо Жюлі так і залишилася трохи зашуганим і повним вдячності створінням, яке просто офігіває від того, що тепер вона живе в будинку, має власне ліжечко, а ціпок залишився шестирічним жахом минулого, то Миска - зовсім інша історія.

У ней вочевидь була сімʼя. Що там сталося, ми не знаємо і ніколи не дізнаємось. Чи її люди загинули, чи просто залишили малу, рятуючи власне життя та ганчірки зі сковорідками. Та яка нафіг різниця.

Коли вона приїхала, то була така само, як Жюлі - нещасна, налякана, а на додаток, ще й доволі агресивна. Зараз її вже попустило. Та не просто попустило, а вона почала встановлювати свої порядки. Щоправда у мене таких встановщиків - цілий будинок. Тому, як я їм завжди кажу, тут одна альфа-самка і це я!

Але це зовсім не означає, що вони не намагаються порушувати правила. Сьогодні ця красапета прорвалась в вольєр з мооїми курками. Треба розуміти, що курки у мене це теж домашні улюбленці, що мають власну біографію, імена і яких я люблю так само, як і собакс.
А тут - секунда! і ця охотниця вже з повною пащею пуху, а мій нещасний півень Султан голосно жалиться на напад дракона на все селище.

Ах ти ж… ну так, йожик! Спіймала я цю красапету, поки вона не встигла наробити ще більшої шкоди, тягну до дому. Дивлюся на її морду - а там навіть натяку на сором або каяття! Лише рішучість переглянути стратегію, уважно вивчити підходи до курячого вольєру та й повторити спробу!

Це Султаша (справа). В Султана я закохалася з першого погляду і їхали ми за ним аж за Бровари.

А ось це (на першому плані) теж півень. Як зʼясувалося. До минулого тижня я вважала його куркою! А тут він раптом… заспівав! Не скажу, щоб я була дуже рада цьому трансгендерству, адже півні - хлопці доволі шумні. Ну вже кого маємо - того маємо.

Одразу покажу вам і Дзьобелло. Він вже зовсім дорослий, йому навесні буде рік. Звичайно, для лелеки це ще такий собі підлітковий вік, бо повністю дорослими вони стають рокам к трьом. Але ззовні - дорослий птах.

А це ми з Умкою і Чучундрою їздили до аптеки за доксицикліном для Чоколо. Якби не це, я би мабуть сьогодні з будинку взагалі не виповзла. Але переривати прийом пігулок неможна.

Приїхали додому - подзвонила подруга. Просила зробити річний прогноз. Довелось наводити порядок на столі, бо терпіти не можу робити розклади в бардаку, енергії зовсім не ті. Чесно кажучи, думала, що все вже забула. Але почала розкладати карти і тлумачення пройшло само собою. Кілька попереджень, кілька зауважень. Сподіваюся, це допоможе прожити рік більш-менш вдало. Хоча я більш люблю не прогностичні, а кармічні або так звані діагностичні розклади і саму філософію Таро.