Працетерапія з собаксами

Все, що я зрозуміла за період свого «садового» життя, це що має бути зручно. Тому що якщо незручно, щоб щось посадити або обробити треба лізти за паркан, то пару років ще поколотишься, а потім скажеш, що а та ну його нафіг.

Є у мене в садку кілька таких куточків. Вирішила цим літом з ними розібратися, щоб вже далі лише заповнювати простір рослинами. Бурʼяни? Ну, агротканина на допомогу. Щоправда думки стосовно цього методу ну дуже різні, але чим далі, тим більше я розумію, що не готова витрачати сили й час на боротьбу з небажаною рослинністю.

Колись я пару років практикувала таке. Мій екс аж до даху підстрибував, тому що вважав, що все має бути натурально, тобто треба не полегшувати собі життя, а брати сапочку… Щоправда малося на увазі, що сапочку буде брати хто завгодно, але не він. Ах, яка ж я все ж таки була спокійна й витримана дружина! Якщо б таке сказали мені сьогодні, то чувачело так би й доживав свій вік із сапочкою у дупці. Тоді ж я просто мовчки постелила агротканину й забула про бурʼяни.

Сьогодні ми з собаксами взялися за черговий клаптик саду. Шкодую, що одразу не зробила, як було, хоча дві світлини нижче дають про це повну уяву. Спочатку ми прибрали частину паркана. Поступово я приберу його повністю, бо він тільки заважає. Потім я почистила все, а вже потім зрізала рештки газонокосаркою. Собакси були в захваті! Скільки місця, де можна копати ямки! Звичайно вони одразу ж взялися за роботу. Крім того старанно витоптали все, що там ще залишалося. Дещо я встигла врятувати, зокрема кілька лілій та іриси.

Нажаль дуже спекотно, тому робимо ми все повільно. Буквально десять-пʼятнадцять хвилин й ховаємося в будинку. Але нас же ніхто не підганяє… Враховуючи погодні зміни, я думаю у нас попереду ще як мінімум чотири місяці і ми все встигнемо.