Продовжую трудові подвиги

Точніше, розвалюю дім і двір. Зранку спробувала трохи попрацювати, навіть щось написала. Але потім почала знов зашкалювати тривожність і треба було її якось вгальмувати. Хижаче подивившись навколо себе, я вирішила, що кількість всіляких решіток в моєму дворі явно перебільшує розумну кількість. Хоча тут все просто. Колись, окрім собакс, було ще досить багато птахів, тому скрізь були вольєри та буферні зони. Зараз я намагаюсь не збіільшувати кількість тварин. Все банально - я вже не тягну ні матеріально ні, що головне, фізично. Тому мені захотілося прибрати частину цих сіток. І розпочала я з внутрішнього дворику.

Нажаль, я не зробила світлину «до», яке ви можливо здогадалися, що сітка кріпилася ось до цього зеленого стовпчика і ішла вдовж дерева. На початку літа я перенесла туди деякі вазони, але займатися там чимось, як і прибирати, було вкрай незручно через обмежений простір, тому зрештою все було закинуто зі щоденною обіцянкою завтра привести все до ладу. Думаю, от тепер я це точно зроблю. До того ж я хочу поставити там невеличкий садовий стіл та стільці. Вони у мене є, треба лише пофарбувати. Ви не повірите, але при все у моєму саду нам з друзями посидіти та попити кави на вулиці просто нема де! Там собакси, там кури, там черепахи! У мене питання: а де місце для нас?!

Тим більше, що це місце буде доволі прохолодним. По-перше, сонце приходить на цю сторону лише під кінець дня. А, по-друге, тут виросте дерево. Виросло воно само по собі, я його не саджала, але й чіпати не стала, бо одне таке у мене в садку є. І воно дійсно величезне і майже повністю закриває від сонця садовий будиночок, забезпечуючи там прохолоду. Сподіваюся, це теж буде таким і прикриє від спеки принаймні одну кімнату другого поверху. Я вже зрозуміла, що з цим глобальним потеплінням ось такі великі дерева і виноград, що заплітає вікна - це наше все, тому що кондиціонер штука класна, але немає світла - немає і кондєру.

Прибравши сітку і добравшись до вазонів, я побачила, що деякі з них потребують термінової допомоги, а інші зібралися квітнути. Поки ще просто полила ті, хто особливо страждав, рештою займуся вже завтра.

А це Мішель. Вона просто хотіла сфотографуватися, тому що вважає себе дуже гарною собаксою 😉 Ну як відмовити дитинці, тим більше, що вона у мене наймолодшенька.