Скажена пʼятниця і маленькі приємності

От це я сьогодні попрацювала! Сказати, що вступила в інтимні стосунки з горобцем в польоті, це не сказати нічого. Ледве-ледве вже близько 8 вечора встигла скинути все клієнту, щоб швиденько їхати забирати корм для нашого лелеки. Корм специфічний (добові заморожені курчата), тож самі розумієте, що купити таке можна лише в приватному порядку. Раніше я їздила за ними в Макарів. Ціна була майже втричі меншою. Але і брала я по 300-500 кг. Потім півночі їх розвантажувала. Але зараз лелека у мене один, їхати навіть за 100 кг… це самі курчата+бенз+амортизація авто+час… може колись і буду, але не зараз.

Погода у нас прям святкова. Пішов сніг. І хоча я розумію, що він такий мокрий, що довго не протримається, але все одне настрій одразу покращився.

Як завжди зі мною увʼязалися Миша, Умка і Чучундра. От хочеться їм дупки морочити в холодному авто! Ну, якщо це зробить їх щасливими, то нехай.

Забрали ми цих курчат, поїхали назад. На перехресті я як дисциплінований водій дивлюся по сторонам і бачу, що десь там, на площі (як поважно називається пʼятачок біля вокзалу) вже поставили ялинку! Звичайно, сьогодні ж Миколайчик! От у мене каша в голові! Різдво у мене завжди 25, а от Миколая - 19. І ніяк я з цим не можу розібратися. Та і не хочу, якщо чесно. Мені і так добре.

За гарно виконану роботу купила себе пива. Не скажу, що от прям хотіла, але просто фантазії не вистачило, а чого я власно хочу. Пончик дуже зацікавилася, що воно там таке. О, ні-ні-ні, мені лише не зовсім тверезих собакс не вистачало!

Показала в Інтернеті, шукала щось таке, щоб гавкати на собакс, коли я наверху, а они гарлапанять внизу. Знайшла лише мегафон. 4500… Якось дофвга. З іншого боку можна гавкнути на все село, а при бажанні ще і до малої в Києві докричатися. Заманливо прям….