Важкий день

Все як завжди. Зранку з дівчатами до клініки. Чоколо (Шоколадка) вже набагато краще. Миша геть слабенька( Зробили тест - результати ще погіршилися навіть порівняно з вчорашнім днем. Все вказує на апластичну анемію( Боюся, що з цього нам вже не вирулити. Фактично залишився один варіант - переливання крові. Але він дуже ризикований і не виключає летальних наслідків. Але і ліки не діють…

В клініці я ще якось трималася. Розумію, що від мене чекають рішення, а я не можу його прийняти, бо хорошого варіанту немає.
Я сіла в машину, набрала подругу, щоб попросити її приїхати завтра підтримати нас, і одразу все напруження останніх місяців вирвалося зовні. Я сиділа в машині і щось булькала в трубку. Сльози котилися самі собою. За всіх і все одразу. І за Ромашку, і за Цилю, яких я втратила минулого року, і за все навантаження і страх останніх тижнів, і за життя без вихідних і свят в режимі 24/7 останні десять років.

Приїхала додому, ледве встигла подивитись, що відповіла редакція, і треба було знов їхати до клініки. День бабака, тиждень бабака, місяць бабака… я мабуть бабак(

Світлим моментом знало знайомство з Мією. Чудове створіння. Мордаха хитра і мила одночасно. Весь час, поки лікар оглядала моїх собакс, Мія намагалася зжерти катетер. Звичайно я не витримала і поцікавилася, чи має вона хазяїв. Зʼясувалася, що так. Ну то й добре, бо перед Мією я б точно не встояла і мала б ще одну собаксу.

Вдома Шоколадка зʼїла грам 200 відварного мʼяса. Це добре. Для нас зараз головне, щоб вона почала стабільно їсти. Про дієту навіть не ідеться. Головне, щоб їла. А Миша від їжі знов повністю відмовилася. Нам би дотягнути до завтра. Завтра вийде наша звичайна лікарка, зробимо УЗД і ситуація стане більш зрозумілою. Якщо ми дотягнемо до завтра, звичайно(

Перевіряла електронну - відгук від клієнта. Все сподобалося, але треба трохи перерозподілити матеріал. Шикардос! Це не так складно, проте попереду замаячила перспектива грошей. А вони з моїм лазаретом нам зараз зовсім не зайві !