Все, що нас не вбиває,…то лось 🫎 😂

Рік почався просто бомбезно! Я вже не знаю, чи дотягну такими темпами до наступного 😂 Ну, те що собакси продовжують хворіти, це зрозуміло. Але вчора Всесвіт мабуть вирішив, що треба мене якось розважити.

Всесвіт - та ще ледача тварюка. Якщо треба розвести вас на емоції, то будьте впевнені, він піде найпростішим шляхом. Але вчора прям постарався!

Йду я за Чоколо в клініку. Нібито і не пізно, десь 17.15-17.30, але темно, що капец. Траса, зрозуміло, не освітлюється. І тут прямо перед машиною на дорогу вистрибує лось! А може і самка. Тут справа така: вистрибнуло це чучело дупой до мене і якось так не зовсім вдало, що задні ноги у нього розʼїхалися. Може хтось скаже, що у мене як раз і були всі шанси зʼясувати стать тварини, але я памʼятаю чомусь лише дупу. Дупу і ось ці розʼїхавшиєся ноги 😁 Далі все було дуже швидку. Я по гальмах (які, на щастя, спрацювали на відмінно), лось (чи лосиха) вирівнявся і одним граціозним стрибком перескочив назад за огорожу.

Їхала (дууууже повільно😁) і думала, що от як правильно, що у нас з подругою чіткий порядок: кожна знає коли і куди поїхала інша. Бо і у ней і у мене тваринки, якщо щось трапиться, вони не мають залишитись безпорадними. Ще все хочу замовити собі браслет з її номером телефону. Знаю, що у нас це ще не дуже прийнято, але раптом хтось здогадається подивитись. Так, про всяк випадок.

Сьогодні зранку знов відвезла Чоколо до клініки. Погода різко змінилася і на зміну вчорашньому весняному теплу прийшов мокрий сніг і холод. На деревах все це виглядає гарно, а от на землі суцільна багнюка.

Чоколо в клініці вже має подругу - кішку Соню. Кішка чудова! Дуже гарна і муркотяча. Я роблю натяки, що а чи не хоче Соня переїхати, але поки ніхто не погоджується віддати її нам 😉

Ще сьогодні з нами увʼязався Пор-Тося. Я не планувала його брати, але вже зачинила будинок, коли побачила, що він гуляє в садочку. Спочатку думала відправити його додому, а потім передумала. Хай собакс хоч якось розважиться. Вже другий місяць майже вся моя увага дістається моїм хворим, а решта по принципу ситі, в теплі, в безпеці, ну то й добре. Мене вже просто не вистачає на всіх (

Увечері забрала Чоколо з клініки. Вона вже навіть сухий корм трохи поїла. А потім забралась на ліжко, сховала нос в подушки і заснула. Ці поїздки і цілий день в клініці справжнє випробування для неї. Але що робити? Треба закінчити лікування, щоб потім через місяць знов не вилізла якась проблема.