Якщо я доживу до кінця цього тижня, я знов повірю в казки

Якийсь трешак, а не тиждень. От як з понеділка почалося, так і продовжується. Вчора ввечері Цилі стало гірше. Чому? Як би знати… Може спека, може навпаки десь на протязі полежала, а може просто тому, що вона старенька і хвора.

Сьогодні зранку почали вирішувати, що робити. Наша лікарка буде лише в неділю, їхати до новенької сенсу нема. Проте мало досвідчений вет краще, ніж взагалі ніякого. Проблема лише в тому, що Цилю мені не підняти, а подруга - в Києві. Ну, вирішила, поки чекаю, перетягнути її разом з ліжечком в коридор, там прохолодніше, в кімнаті взагалі Сахара. Перетягнула. Чого тільки жінка не зробить, коли треба…. Собакси із зацікавленням спостерігали, як Циля катається на ліжечку по будинку.

Потім запропонувала їй паштет, застелила все пелюшками (до вулиці їй не дійти). Вона попила, попоїсти, що вже добре. А уж коли ще й здогадалася, що можна свої справи зробити на пелюшку, а взагалі була щаслива, значить нирки функціонують! Тож ми вирішили спостерігати дали, а вже в неділю, якщо буде потреба, поїдемо до клініки.

А поки я перериваю весь інтернет в пошуках переноски або рюкзака для крупних собакс. Бо вже зрозуміло, що такими темпами від моєї спини нічого не залишиться. Стареньких у мене багато і всі за 30 кг. Якщо я кожного буду на руках таскати до машини, а потім до клініки, я просто загнуся. Розглядала також варіанти вживаних дитячих чи інвалідних колясок. Подругу теж попросила, вона просто гуру пошуків на OLX, щось підберемо.