Здається, цього разу ми програємо (

Вчора Мишаці знов стало гірше. Вона остаточно відмовилася від їжі і можна було побачити, що їй дуже важко ходити, її просто хитає. Тому сьогодні я поїхала до клініки вже з двома собаксами.

Лише тиждень тому Мишу виписали с аналізами, кращими ніж у Шоколадки, і ось все почалося знову.

Я не дуже вірю в дива. А от в фізіологію і закони природи я вірю. Дуже важко сподіватися, що доволі велика майже дванадцятирічна собакса несподівано обернеться на цуценя. Але так ми влаштовані, що за своїх улюбленців готові боротися до кінця.

Почалося все з того, що ми просто не змогли поставити собачий катетер. Вени спалися. Довелося ставити котячий. Але і це добре, то крапельниця була потрібна просто критично. Взяли загальний аналіз крові і біохімію. Потім я завела обох моїх дівчинок в стаціонар і поїхала. Треба було закінчити статтю і відправити редактору. Гроші потрібні просто критично, адже з моменту рецидиву я залишила в ветклініці вже близько 30000. Угу, саме так. Людей лікувати дорого, але тварин майже вдвічі дорожче. Зрозуміло, що майже всі мої плани на цей місяць (а мабуть і на наступний) пішли під три рисочки.

Повернулася до дому, погодувала решту собакс, внесла коректуру, пробіжалася ще раз очами по тексту - нібито норм. Далі будуть зауваження редактора, а по ним працювати вже простіше, бо коли перед тобою текст на 8000 слів і ти бачиш його вже не вперше, то око «замилюється» і ти вже не помічають очевидних помилок.

Поїхала забирати своїх хвостатих. Було вже зовсім темно, але цього разу мені пощастило і на дорогу ніхто не вискочив.

Результати тестів Мишаки мене не порадували. Все не просто погано, все дуже і дуже погано. Прогноз, як кажуть, обережний, але я занадто добре знаю, що це означає. Якщо для молодої тваринки шанс ще є, то тут… Завтра будемо дивитись повторно. Якщо після крапельниці буде хоч мінімальна позитивна динаміка, то будемо пробувати далі. Якщо ні… можна спробувати зробити переливання крові, але без жодних гарантій, проте з великим ризиком і для донора і для реципієнта. В середу виходить наша лікар, я вже записала дівчат на УЗД. Якщо Мишака звісно дотягне. Не хочу потім думати, що я використала не всі можливості, щоб допомогти їй.

Фотографії внизу - не більше трьох місяців. На ній щаслива посміхнеться Мишака. Немає і натяку, що зовсім скоро вона буде худа і апатична. Життя так непередбачуване.