Як я і передбачала, що тиждень буде триндецовим, так воно і виходить. Вчора ввечері Цилі стало гірше. Ніс промитий, а вона все одне нормально не дихає. Щоправда ортопедичні сказав, що так такі вже проблеми з хребтом, що ні ходити ні дихати вона нормально не буде. Але тут все пішло геть не так. Прокинулась я в кімнаті… не знаю, як це сказати помʼягше… де когось всю ніч нудило. Мене виробило на протитривожному і я нічого не чула. Ну тут протокол зрозумілий, боремось із зневодненням, потім ще зʼясувалося, що у неї розлад шлунку, но тет у нас три баночки спеціального лікувального корму завжди в запасі.
Трошки її стабілізувала, завтра мабуть повезу до лікаря. Хоча, відверто кажучи, сама не дуже розумію навіщо… Всі тести зроблені, УЗД, рентген - все в комплекті. Ситуація зрозуміла і має вона назву старість. Але вона якось дуже швидко почала здавати… Циля не перша моя старенька. І коли воно все розвивається поступово, ти якось встигаєш звикнути. У тебе не залишається ілюзій і ти розумієш, що зворотнього шляху вже не буде. Але коли стан погіршується різко, ти маєш надію, що це просто збій і ми зараз все полагодимо.
Будемо сподіватися на краще. З гарних новин - око у Мишаки вже не таке запалене, вона зрештою розуміла, що я не маю в планах його у ней виковирчти і дає мені нормально його промивати. Сподіваюся, за пару днів все прийде до норми.