16-19 березня 2025 року. Погода, Немішаєве, фобіяsteemCreated with Sketch.

in hive-145157 •  last month 

Як думаєте, казати bitchy weather — це сексизм чи ні? Сам вислів існує в турецькій мові. В англійській, українській чи інших мовах такого аналогу не чула. Фраза означає те, що погода дуже швидко змінюється, до непередбачуваності.

20250319_085542.jpg

Сьогодні на Київщині була саме отака bitchy weather: ранок — спокійний, припорошений снігом, потім завіяло, задуло, почали шугати сніжинки в повітрі; ввечері — повний штиль.

Число 200 тепер асоціюється з якоюсь крінжою. Колега залишила мені подарунок саме в цій комірці, і дала ключ вдень. А коли я йшла додому ввечері, забрала подарунок. Вибір номера комірки мене збентежив.

20250305_194532.jpg

А ця фотографія зроблена в неділю: у нас із колективом авторів була презентація книги "Стежки війни, стежки любові" у селищі Немішаєве (Київська область). На фото ви бачите пам'ятник картоплі. Це визначна пам'ятка селища — майже його візитівка.

IMG_20250316_210656_733.jpg

Публіка у Немішаєвому дуже сподобалась: усі були такі теплі, привітні, а сама презентація пройшла у живому форматі постійного спілкування з залом. Сподобалося, що прийшло понад 20 людей, і що вони купили всі наші книжки. А це 13 "Стежок...", 4 мої дитячі книжки, а також ще кілька поетичних збірок моєї колеги по перу — поетки Тані Марії (яка на фото).

IMG_20250319_213131_096.jpg

Крім Тані-Марії з нами їздив ще фотограф проєкту Олексій (на фото нижче).

IMG_20250319_213510_508.jpg

А це відгук однієї з відвідувачок нашої презентації: вона написала організаторці події. Так приємно!
IMG_20250319_214431_044.jpg

У Немішаєве нас відвозила подруга Тані-Марії, Яна. Вона взяла з собою свого сина, дошкільнятка Остапа. Дивлячись на Яну — малесеньку, худесеньку, та ще й маму малолітньої дитини — я постійно ловила себе на думці: а що ж мені заважає навчитися водити автомобіль, купити якесь беушне корито і бути вільнішою (в плані пересування) людиною? А заважає мені тільки одне: панічна фобія кермувати автівкою. Треба із цим щось робити. Я вже думаю про те, щоб взяти кілька уроків водіння у інструктора. При цьому всьому посвідчення водія у мене є — ще в 2007 році отримала.

Ще одна новина, гарна: нарешті мій акаунт на Interactive Brokers повністю схвалений в плані персональних даних. Але злощасний індекс S&P 500 я так і не змогла придбати. Тому, що після схвалення моєї інформації ще потрібно отримати дозвіл на торги. Було написано що це також займе певний час. Запит на дозвіл я подала вчора. Ну що ж, тепер чекаємо. З ніяким застосунком я не бодалася так довго.

Authors get paid when people like you upvote their post.
If you enjoyed what you read here, create your account today and start earning FREE STEEM!
Sort Order:  
  ·  last month (edited)

bitchy weather

Я б не класифікував. Звісно, залежить від контексту і від чутливості аудиторії. Якщо визначення ідеально підходить, то чому б і ні?

а що ж мені заважає навчитися водити автомобіль

І в мене була фобія. Довго. Розповім як сів за кермо автомобіля. Коли я демобілізувався, мені було 25 років. І всі знайомі, батьки, брат мені радили пройти іспит на водійські права. Та так активно радили, що я почав ходити на курси водіння. За порадою дуже хороших знайомих записався на курс до інструктора-жінки, яка нібито була здатна навчити водінню кого завгодно. Усі після неї проходили тест. Ну от і пішов, від'їздив необхідну кількість годин. Перший тест завалив, другий з дурості по дрібниці завалив. Чотири тести я не пройшов, а після цього просто забив. Сам собі вирішив, що це не для мене, і схоже в мене такий склад психіки, що водити авто – це не моє. А ця мадам час від часу психувала, коли в мене щось ішло не так, можливо в цьому була проблема, треба було змінити інструктора. Це я вже розумію зараз.

У 38 років мене перемкнуло, що треба все-таки це зробити. Пройшов тест із першого разу, і тепер мене не змусити користуватися громадським транспортом, три з половиною роки воджу. Я тут "пізня дитина", але не шкодую. Отже, все залежить від вчителя, до кожної людині потрібен окремий підхід.

Раджу хоча б почати. А коли самостійно вирішуватимете як їхати і куди їхати – це зовсім інше відчуття. Потрібно просто зробити це, тим більше що права вже є!

P.S. Звісно ж у мене були аварійні ситуації, в яких я сам був винен (слава Богу, все обійшлося). Але з часом їх ставало все менше і менше.

О, і мені за тиждень 38. Це вік, коли перемикає, схоже))) Використаю це бажання. Та навіть вже озвучила чоловіку, а він вирішив подарувати на ДН 10 уроків водіння з інструктором. Початок закладено)))
Ось жила б в Києві @barabashca, то я б до неї на курси пішла😃

Ось бачите як зірки правильно стали, що все до цього йде 😅

Upvoted! Thank you for supporting witness @jswit.

Congratulations, your post has been curated by @dsc-r2cornell. You can use the tag #R2cornell. Also, find us on Discord

Manually curated by Blessed-girl


image.png

Felicitaciones, su publicación ha sido votada por @ dsc-r2cornell. Puedes usar el tag #R2cornell. También, nos puedes encontrar en Discord

Сам вислів існує в турецькій мові. В англійській, українській чи інших мовах такого аналогу не чула.

Але ж "bitchy weather" - це власне англійською 🤔

  ·  last month (edited)

Ну так, а хто тут знає турецьку?))) Довелося адаптувати😆 Фразеологізму англійською такого нема, просто буквальний переклад:)

Вільно володієте мовою Ердогана?))

Та ні, на початковому рівні десь. Вже забулося за стільки років, коли вивчала

постійно ловила себе на думці: а що ж мені заважає навчитися водити автомобіль, купити якесь беушне корито і бути вільнішою (в плані пересування) людиною?

Я теж з цим затягую, але необхідність підтискає щораз більше, можливо ще поки не йду, бо всі вільні кошти будинок забирає. Але можливо якби мав права, то все ж купити автомобіль було в пріоритеті, хоча б беушне корито)). В мене начебто немає фобії, але щось завжди відмазки знаходжу. Гадаю тут головне почати, я відтягую так само як візит до стоматолога раніше)).

Якби реально захотіти, то можна реально і підзбирати кілька місяців, і позичити врешті-решт. Але нема гострого бажання, в тому й проблема) Та я себе змушу. Думатиму, що буду вільна їздити восени по гриби!

Думатиму, що буду вільна їздити восени по гриби!

Ого, оце мотивація, оце я розумію)). Як грибник зі стажем схвалюю такий стимул)). Але туди куди ми їздимо, вигідно цілу автівку набирати, що пальне дешевше виходило 🤪

Ви знаєте, не все вимірюється грошима 😃🤭 Я би ше й доплачувала)))

Не все, тому іноді я клюю на авантюру і йду з другом лише у двох, а оскільки це далеко, а ще кави випити на заправці, то ж по 500-600 грн набігає. А в чотирьох вже вдвічі менше)). І якби я рахував лише затрати, то варто взяти до уваги, що не завжди можна гарно назбирати))

прийшло понад 20 людей, і що вони купили всі наші книжки.

Ну то ти диви, як круто! Вітаю вас!!!