Krop City | Visiting Kropyvnytskyi /// Місто Кроп, Або Подорож до Кропивницького

Привіт! Їздила я минулими вихідними в цікавеньке місто — облцентр Кіровоградської області. Так точно, у Кропивницький.

Поїздка була спонтанна, із подругою Ольгою. Ціль: швидко врятувати її кукуху.

В неділю (за 6 днів до старту нашої мініподорожі) мені написала Оля. Написала, що просто не може більше: тупа робота, з чоловіком не все гаразд, діти всі сили вимотали. І я вирішила запропонувати їй переключитися і провести наступний вікенд в іншому, незнайомому місці. Чому Кропивницький? Хз. Ніхто з нас там не був плюс безпечний регіон (поїхати в Харків якось не хотілося).

Оля одразу погодилася. А я мусила її підтримати, раз сама таке порадила, тож одразу забронювала нам непоганий готель.

Оля добиралася з Вінниці, а я з Києва. З жодного із наших міст не було потрібних нам поїздів (із Вінниці взагалі ніяких), тож ми вирішили поїхати мікроавтобусами. Ці рейси ми знайшли на сервісі BlaBlaCar.

Їхати по часу нам було приблизно однаково: годин 5. Але я виїхала в суботу о 8 ранку — на 1 годину раніше, тож і прибула раніше.

Ми зустрілися з Олькою прямо в готелі, освіжилися і попрямували досліджувати місто.

Мініскульптура в центрі Кропивницького

---

Не буду прямо похвилинно розписувати наші походеньки, але на цікавих моментах зупинюся.

І так, їжа в Кропивницькому.

Найперше місце, куди ми зайшли, була "Ресторація Кропивницьких" (вулиця Театральна, 29, Кропивницький). Верхня ліва і дві нижні страви якраз звідти.⬇️

Отже, ми ласували там грибним меню: бограчем з білими грибами, канапками з лисичками та грибною юшкою.

А страва вгорі справа — то козацький чебурек. Їли ми таку смакоту (разом з бульйоном на яловичині із пельменями, та ще й пивом запиваючи) у "Кнайпі Бамбетель" (вулиця Шульгиних, 1, Кропивницький).

Обидва заклади від душі раджу!

Ще ми були в чудвому пабі, де об'їлися смаженими реберцями, мідіями та атариною до пива, але назву я щось не можу згадати.

---

Щоб краще розібратися з історією Кропивницького, ми замовили собі 2-годинну екскурсію. Ця руденька дівчинка на фото нижче дуже файно ознайомила нас з основними фактами, історичними спорудами, видатними особистостями міста. Вона класна! Ще й фотографку із собою привела, і та знімала нас цілу першу годину екскурсії!

А це вже я на свій смартфон наклацяла.⬇️

---

---

Ми сильно-сильно переключилися. Немов побували в іншому вимірі. Знаєте, там взагалі не відчувається війна. Центральна вулиця Театральна гула аж до 23 години (може, і довше гула, це ми просто о 23 годині пішли з центру в напрямку готелю): конурси танців, караоке, вуличні музиканти. Ресторани і пивні просто тріщали по швах від відвідувачів. Так людно, що ми трохи отетеріли. Навіть в Києві не так гучно, не такі величезні компанії.

А погода яка була! 5 жовтня, 22-23 година вечора / ночі, а ми у самих лише футболці / сорочці з закатаними рукавами, і нам жарко! Яка прекрасність, важко повірити...

Придивившись уважніше до натовпу, ми помітили, що то все молодь. Але така, знаєте, молодь, від 15-ти і до 25-ти — далеко не 30-річні.

Співставили слова екскурсоводки і побачене: більшість молодих людей, яких ми запримітили, мабуть, переселенці. Люди і діти переїхали зі східних регіонів, щоб ковтнути свіжого повітря: повітря без війни. А в центральній частині країни це якраз є: і фронт досить далеко, і росіяни не зацікавлені кошмарити шахедами чи ракетами, бо там немає ні F-16, ні іншого стратегічно важливого озброєння.

Та нехай, я не проти, що молодь живе на повну, чесно. Але подумалося: а воїнам як то все бачити? Всі ці несамовиті танці і співи під Клавдію Петрівну... Нема відповіді. Адже цей світ ніколи не був і не буде справедливим.

---

Підсумок:
Я раджу вам Кропивницький як місто для короткої подорожі на вікенд.