Мої спонтанні короткі стосунки, які довелося закінчити

Привіт! Вирішила тут скинути тягар з плечей — розказати про свій короткий роман із одним видом мистецтв. І без шкодувань закрити для себе цю тему. Принаймні, на найближчі місяці.

Ви могли читати десь в моїх постах за вересень-грудень 2024, що я почала відвідувати уроки екстрим-вокалу в рок-школі.

Справді, я відвідувала, кайфувала, не могла дочекатися наступного заняття. Викладачка (звуть Віра) мене заполонила своєю харизмою, голосом, схожими смаками В УСЬОМУ, дотепністю, андрогінністю, відкритістю.

Заняття протяжністю в 1 годину було непродуктивним, оскільки я прямо новенька в цій справі — жодного досвіду. Мені треба було не просто розспівуватися, а вчитися розспівкам. Тож я почала раз на тиждень брати по 2 заняття підряд: з 19 по 21 годину. Ну і інший раз на тиждень вже одиночне (зазвичай, в суботу).

Годинне заняття коштує 750 грн. Відповідно, 2-годинне — 1500 грн.

Їхати на заняття в будній день, аби не запізнитися, я могла лише на таксі. А це приблизно 300 грн. Уже із занять додому — могла скористатися громадським транспортом (метро + маршрутка), але це часто займало більше години, тож додому я потрапляла о 22:10-22:15. Не надто райдужно. Тому тут через раз я поверталася на таксі (ще 300 грн).

І от якось я сіла порахувати... Вийшло, що в грудні на екстрим-вокал в мене пішло понад 10 тис. грн. Я трохи офігіла. За інші місяці точно менше, але не критично менше. За вересень-грудень 30 тис. грн точно пішло.

Думати тут не було над чим: треба було негайно згортати цю діяльність. І я згорнула — швидко, холоднокровно. Просто відрізала, і застосунок для бронювання занять стерла.

Чи шкодую я, що взагалі почала заняття? Ні. Я дуже багато дізналася про свій голос і його можливості. Побачила, як вправи — голосові і не тільки — впливають на звучання. Спробувала різні прийоми, і якісь навіть виходили. Це було круто.

Раз після півторагодинного розспівування в мене навіть вийшло видобути із себе класичний гроул, проспівати так цілий куплет, і не захрипнути.

Скримінг у мене так і не вийшов, але окремі звуки також почали прорізатися (тренувалася на піснях Linkin Park).

Найкраще виходило співати композиції Metallica, хоча це не зовсім екстрим-вокал, а радше просто вокал. Ми віднайшли позицію (коли я стою дещо згорблена), в якій мій голос може трохи передавати вокальні прийоми Джеймса Гетфілда. Це було прикольно — Unforgiven, UnforgivenII, Sad But True, Nothing Else Matters, Enter Sandman...

Але мені не 16 років. Я не можу сказати комусь "Ну маааам". Мені треба рахувати свої фінансові можливості, завершувати ремонт, формувати кляту фінансову подушку. Тим паче, що все це задумувалося просто для розваги і злиття негативних емоцій, а не як повноцінний навчальний курс — після занять я не здобуду професію вокалістки (адже природа не дала мені хорошого голосу, і навіть після року регулярних тренувань я буду максимум посередньою виконавицею для пивнух з караоке). Sad but true.

Чи повернуся я до занять, якщо раптово закрию усі свої фінансові питання? Отут вже may be. Але будьмо реалістами, така ймовірність мала...