The diary game : 18-09-2024 and before

Вітання спільноті!

Поки в мене був кризовий період, вирішила не писати. І так забагато болю навколо, ще вам моїх нюнь тут бракувало. Але я зараз нещира, насправді, мені навіть байдуже, який ці нюні би мали вигляд — просто ресурсу писати було надто мало. І я використала його для геть іншого.

До речі, цього голуба нежданно прислала мені подруга (колишня найкраща подруга) для моральної підтримки. Якось вже так сталося, що вона відчула і зрозуміла із соцмереж, що мене сильно криє. Дякую їй за це. Тепер ламаю голову, як би їй віддячити...

Отже, я прийшла в норму, більш-менш. Тепер знову можу читати книжки, писати довгочити (як зараз), фарбуватися, розмовляти з батьками по телефону. Оця фотографія зліва якраз зроблена в тому місці і в той період, коли мені явно почало кращати. Дякую за це в тому числі і цій раніше незнайомій (а нині вже малознайомій) жінці на фото, яка вийшла розмитою (це і на краще, я не питала дозволу на її фотографування, але фото хотіла мати, а так, розмита, вона майже невпізнанна, тож я себе заспокоюю, що [майже] нічого не порушила).

Я побувала (недовго) в Кам'янці-Подільському, бачила батьків і Скубі-Ду. І кота Тімку. На жаль, не відчула там себе у своїй тарілці. Все тому, що був поганий емоційний стан, а в нашій сім'ї не прийнято щиро говорити про таке: треба постійно перебувати в масці "все добре, я сильна і все під контролем". А ця маска до біса виснажує. Тож у Кам'янці я майже весь час вдавала, що працюю (а насправді роботи не було). А також нарешті подивилася мінісеріал "Чорнобиль" від HBO. Потужний фільм, проте діалоги жахливо неправдоподібні, на жаль. Що ж.

@Diodao запитала мене, як поживає здизайнована мною футболка, тож показую. 😃 Гарна вийшла, якість друку просто чудова. Але можна було б і більший за розмірами принт робити, в принципі. Хотіла сказати, що наступного разу врахую, але заборонила собі цього сезону накопичувати ще футболок (за літо я з 10 нових придбала, забагато щось і так). Наступного літа хіба.

Я знову багато слухаю Linkin Park — і старі концерти з Честером, і нові з Емілі. Спершу мурашило від її голосу, але зараз я стала рівнішою: надто доросла, щоб сильно від когось фанатіти, мабуть. Хоча... Новий альбом 15 листопада я таки чекаю. Ну як чекаю: не прям дні рахую.

Я завжди дотримувалася думки, що нашій сім'ї не потрібен автомобіль. Але останніми місяцями мені його захотілося — не саму залізяку, а свободу швидко переміститися в якесь гарне місце, коли на нинішньому залишатися несила, але таксі туди або не поїде, або поїде за ціною нирки.

Я не знаю поки, що робити із цим бажанням: почати лежати в напрямку його втілення чи переконати себе, що це дурниця. Мабуть, потрібно написати список зі стовпчиків "плюси" і "мінуси" володіння автомобілем. А, може, прямо зараз спробувати?

Плюси	Мінуси
Можливість швидко переміститися в бажане місце	Потрібно десь взяти на це гроші, отже фінансова незручність
Bye-bye смердючим таксі	Немає паркомісць в ЖК, авто буде припарковано хуй зна де
Розвиток навичок водіння = нова навичка = користь для мозку	Я часто незграбна, тож точно втаранюся кудись (можливо, летально)
—	Постійні витрати на пальне, СТО, мийки
—	Витрати на інструктора, щоб заново навчитися водити
—	Це неекологічно, тож я відчуватиму провину

Ну і що з цим робити, коли мінусів більше, але залізяку все одно хочеться? Потрібно все добре обдумати, коротше. Врешті-решт, права в мене є (ще з 2007 року), тож мінус одна проблема.

На цьому прощаюся і відправляюся дивитися фільм "Дивергент 2: Інсургент". А вам спокійної ніченьки та продуктивного дня! ✨️