The Diary Game : 22/02/2023 : Надія є

Сьогодні підвівся з ранку і чітко усвідомив, що хочеться чогось такого за вікном (фото минулого року):

Ну і, крім того, щоб у цих закінчилися ракети. Раз і назавжди. Просто взяли та закінчилися, раптово. Ну і щоб ще дехто закінчився, але не будемо про це...

Але, визирнувши у вікно, я зрозумів, що, як мінімум, першої частини мого бажання здійснитися не судилося))

Снігу цього року у Києві зовсім небагато і, як правило, все це встигає розтанути до полудня. Сьогодні все це розтанув ще до того моменту, як я доїхав до офісу. У голові з ранку була тільки одна думка: «Адже пару днів тому я думав зняти зимову гуму»))

Про роботу не писатиму. Робота – вона й у Африці робота. Весь день у розмовах по телефону, поїдь туди, забери те, відвези туди, підпиши це… Звичайний робочий день компанії, яка займається продажем складних IT-рішень.

Загалом цей день закінчився, як і багато інших. Єдине — знайшов на сайті Громадського, між справами, добірку наших українських фільмів за останні 10 років. І зрозумів, що я їх не дивився, взагалі жодного. Так що анонсую - скоро в моєму блозі))

Ну а ввечері дружина мені показала, що надія таки є. Точніше вона не це мала на увазі, але символізм я вловив. У залі, куди я останнім часом заходжу нечасто, зацвіла одна з квіток на вікні. Такий собі домашній символ весни.

І, знаєте, якось настрій одразу піднявся. Сів писати цей пост після вечері, щоб поділити його з вами. Все ж таки, як трохи треба людині навіть у супер важкий час, який ми зараз переживаємо. Просто квітка. Просто символ весни, яка майже поряд.

Адже весна завжди приходить, правда? Отак і світло перемагає пітьму. Ніч завжди змінюється вдень. Це закони природи, нікуди від цього не дітись, навіть якщо комусь дуже хочеться.

Закінчу словами Малдера з X-Files - "Перемога десь поруч". Ну майже його словами ... Сподіваюся цінителі вибачать мені цю маленьку вільність