Любов до Батьківщини

Привіт друзі. Наступає найгарніша точніше найбільш різнокольорове різнобарвна пора року – осінь.

Для мене осінь стає особливо приємною порою року, так як в цьому році саме ця пора подарувала мені чи не найбільш приємний подарунок, який може отримати людина… Та то таке, не буду тригерити тих людей, кому не так сильно щастить як мені… Сьогодні просто покажу ті неймовірні пейзажі природи, яких так багато в моєму прекрасному місті…

Черкаси - це маленький Київ. З кожним роком ця фраза стає все більшою реальністю. Мало того, що природа, у вигляді поєднання найгарнішої річки і соснового лісу, майже ідентична, так ще й досить схожими є символи міст (як дві Батьківщини Матері, якій під правильним кутом фотографування можуть виглядати майже ідентично, єдине що їх відрізняє - атрибути, які вони тримають в своїх руках).

Пам'ятаю свої перші дитячі візити до міста Черкаси. В шкільні роки мені вдавалося провести кілька тижнів вихідних біля соснового лісу… Той захват від неймовірної краси та сили природи, які були в цьому місці досі живе в моїй пам’яті і щоразу нахлинає комом приємних згадок, коли я проходжу ті місця…

Зараз, відчуття дуже схожі. Не встигаю я переступити межу індустріального міста і ступини на частину «первозданної» природи (яка тільки може бути в місті), як я починаю кайфувати .

На цьому (вже тому, пізно руки дійшли до редагування чорновика) тижні в мене була одна із розмов з колегою, яка щиро не розуміла якого фіга я залишаюсь в Україні, маючи можливість вільно виїхати за кордон…

Під час спілкування я не знайшов кращого аргументу за: «бо я так хочу». А зараз я розумію, що уся краса природи, фотографіями якої я ділюся, це те, що наповнює мене. Як би це пафосно не звучало, та ці ліси, степи, луги й Дніпро - це моя земля! В якійсь мірі це є Я.

Не буду стверджувати, що перебуваючи в якомусь іншому куточку світу, я б не знайшов інших таких же гарних місць, як тут… Та, все ж таки, після того як я ще з дитячих років дуже багато покатався по Україні і побачив наскільки ж вона прекрасна, як в ній багато різних природних скарбів… Думаю, навіть життя не вистачить на те, щоб обійти і обдивитися їх усіх, принаймні якщо вести такий спосіб життя, який я обрав для себе…

Щось простий пост із публікацією ландшафтних фотографій природи переріс у філософське мудрствування… Вибачайте, не хотів нагрузити… На завершення тієї тема, яка постала сама собою, хочу додати прекрасний вірш Т. Г. Шевченка «Любіть Україну»

Любіть Україну, як сонце, любіть,
як вітер, і трави, і води…
В годину щасливу і в радості мить,
любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,
вишневу свою Україну,
красу її, вічно живу і нову,
і мову її солов'їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,
сіяє вона над віками…
Любіть Україну всім серцем своїм
і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах
чужинців в зелених мундирах,
в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях
до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею

1944 (ред. 1951)

Також мене можна знайти в instagram, tiktok, X, youtube та facebook

Дякую за увагу! 💙💛</center>