"Осінній вітре, що могучим стоном Над лісом стогнеш, мов над сином мати...", Дежавю та Фоточки😍📸

Привіт друзі. Як вам сьогоднішня погода? До речі, цікаво було б зробити таке невелике опитування, стосовно того яка погода в тій чи іншій точці нашої країни🧐🤔

У нас (центр України) сьогодні дуже сильний вітер. На стільки сильний, що під час прогулянки мене ледь-ледь не здувало. І це при тому, що я міцно тримався за коляску, яка додавала мені необхідної ваги (щоб реально не здуло).

Чи навпаки, то я тримав коляску, яка в деяких моментах починала перетворюватись на своєрідний парус і хотіли втікти від мене як швидкохідна яхта.

Я вже був навіть трохи почав хвилюватися, стосовно того що в коляску задуває, та перевіряючи температур в самій люльці, зрозумів що ці транспортні засоби роблять таким чином, що терморегуляція виходить на перший план. І, яка б не була погода поза коляскою, всередині залишається тепло, зручно і комфортно…

Прогулюючись під такими поривами вітру я вперше за дуже довгий період часу пережив Дежавю.

кліп в тему поціновувачам українських талантів

Давно в мене не було таких відчутті, які б зайвий раз нагадали про те, що ті вибори які вже були зроблені мною - зроблені не просто так! І що я йду своїм шляхом по завиткам долю😵

Так як крім вітру було ще й дуже холодно, я сьогодні майже не діставав свій телефон, щоб робити фотографії. Тому сьогодні прийшов зірковий час тих фотографій, які були зроблені напередодні - теплими сонячними осінніми днями під час моїх прогулянок…

А, і ще, переглядаючи поезію наштовхнувся на вірш Івана Франка, який ніби стріла влучно поцілив в саме яблучко.

В його рядках великий майстер української поезії піднімає такі актуальні, на сьогоднішній день для мене, питання як: вітер, осінь і плинність часу…

Не буду піднімати досить болюче питання як плинність часу (не скільки болюче для мене як для моїх читачів» тому пораджу акцентувати свою увагу на красі фотографій. Та й взагалі, красі тієї неймовірно романтичної порив яка зараз за вікном…

Осінній вітре, що могучим стоном
Над лісом стогнеш, мов над сином мати,
Що хмари люто гониш небосклоном,
Мов хочеш зиму, сон і смерть прогнати;
Що у щілинах диким виєш тоном
І рвеш солому із сільської хати,
Зів’яле листя гоном-перегоном
По полю котиш, – вітре мій крилатий!

Я довго пильно слухав стону твого
І знаю, чом так стогнеш ти і плачеш:
Тобі жаль сонця, цвіту, дня літнього!
О вітре-брате! Як мене побачиш
Старим, зів’ялим, чи й по мні заплачеш,
Чи гнівно слід буття завієш мого?..

©Іван Франко – wiki

Також мене можна знайти в instagram, tiktok, X, youtube та facebook

Дякую за увагу! 💙💛</center>