Що робити, коли настрій не стоїть? - писати!?

Привіт друзі. Хоч і казав собі, що не сяду за написання допису до того моменту поки «не стоїть мій настрій», та все ж таки краще написати хоч щось, ніж піддатись ліннощам, викликаними проливним дощем за вікном і не написати взагалі нічого… (Ps. Крім того сам процес написання вже піднімає настрій, навіть якщо почав писати коли настрій…, як я там писав… ах да «не стоїть»).

Цей допис пишу в першу чергу для себе, тому раджу тим людям, кому зміст буде здаватись незрозумілим і дивним – пропустити не читати, а тим кому цікаво, що за настрій та як він може «не стояти» - пост повинен сподобатись.

Сьогодні я, як та «Діва …» Ніла Геймана, в черговий раз прокидаюсь щоб
... напевно таки вирватися з постійного кола засинань та пробудження… Принаймні хочеться в це вірити.

Хоча, враховуючи наявність такого поняття як час, що навіть рух по колу перетворює в рух по спіралі, напевно, рух по колу взагалі неможливий… Загнув, а старався ж писати просто…

Важко сказати чим було викликане теперішнє моє, метафоричне падіння на базовий рівень… принаймні хочеться вірити, що це трапилось для того щоб в черговий раз зустрітись зі своєю темною стороною, чи скелетом в шафі (тут кому як більше подобається), прийняти його, полюбити його, поєднатися з ним та рухатись далі...

В черговий раз помітив, що навіть невелике відхилення від «свого» напрямку руху вже відчувається на фізичному рівні, це цікаве спостереження яке (повернення на свій шлях відчувається аналогічно) в черговий раз підтвердило важливість розуміння проблем свого тіла.

Якось так… напевно на сьогодні треба закінчувати, поки я не почав робити цей допис токсичним "передаючи своє «состояние настояние»".

Коригування я вже робив після надиктовування, коли настрій трохи піднявся після процесу створення допису.