Сонце, пісок та "пасочки" для конкусу «Мої фотоспогади #30»

Привіт друзі. Сьогодні хочу написати пост для конкурсу «Мої фотоспогади #30» від @yetaras.

На цей раз конкурсний пост хочу написати не через те, що в мене немає нових фото а через те, що є таке відчуття - вже четвер і якщо я сьогодні не знайду часу прийняти участь в цьому конкурсі, є велика доля ймовірності, що я його можу пропустити😅 А пропускати цей конкурс ох як не хочеться😊

Темою сьогоднішнього допису я хочу зробити фотографії двохрічної давнини, зроблені в 20-х числах серпня 2022-го року під час дуже пам'ятної прогулянки на ставку з сином та колишньою дружиною…

В той час поки колишня дружина вирішувала дуже нагальні справи по телефону (як не як розриватись між двох вогнів це ще те завдання… не дати вогням стикнутися інакше маленькі вогники можуть перерости в справжнє торнадо, при цьому намагатись розібратися із своїми відчуттями…) я на повну відпочивав з сином в озері, намагаючись навчити його плавати.

На самих фотографіях немає цього моменту, та я прекрасно пам'ятаю як ми робили з ним перші кроки без нарукавників і в нього виходило🤩🤩🤩 спочатку кілька сантиметрів а потім ця відстань перетворилася майже в метр.

Як виявиться в майбутньому, я буду ще довго скучати за цими моментами і ніби відчуваючи це, в той момент я по повній відривався, перебуваючи тут і зараз🔥

Єдине, що мене відволікало - це дружина яка постійно сиділа в телефоні із дуже схвильованим виразом обличчям, та і це не могло відірвати мене від захоплюючої гри з сином.

В ті моменти коли ми вже дуже сильно замерзали у воді - виходили на берег і займалися побудовою піщаних конструкцій…

Не знаю чому син захотів вибудувати із піщаних пасочок ось цей ромб, який нагадує гострокутну зірку, та в кілька підходів нам не склало ніякої зусиль її побудувати…

Для того щоб відповідати умовам конкурсу, я додав ще дві фотографії, зроблені в цей же день. Про що свідчить футболка сина. Судячи по ній ці фото зроблені до ставка. Де я умудрився зробити ці дві фотографії я не пам'ятаю, якщо із фікусами ще є гіпотеза, що я фотографував ті вазони, які на літній період батьки висаджували на подвір'ї, то з магазином і пакетом - взагалі немає ніяких загадок. Вигадувати не хочеться…

Зате, пасочки, зірку і передання досвіду із навиків плавання я запам'ятав дуже добре (як і схвильований вираз обличчя колишньої дружини за телефоном)…

Навіть не віриться, що з того моменту пройшло всього-на-всього два роки. Таке відчуття, що життя два роки тому і життя зараз - це два кардинально різні життя… Цікаво, що я навіть пам’ятаю точну дату, коли одне скінчилось а інше почалось 17.03.2023 року…

Також мене можна знайти в instagram, tiktok, X, youtube та facebook

Дякую за увагу! 💙💛</center>