The Diary Game: "про все і ні про що"

in hive-145157 •  2 days ago 

Привіт друзі. Сьогодні досить складно формувати думки, та хіба це привід пропускати свою щоденну писанину? От і я думаю, що точно не варто. Перечитуючи сьогоднішні дописи в спільноті натрапив на цікавий ресурс - https://www.zerogpt.com/. Це сервіс де дуже швидко можна перевірити якість як багато вмісту було згенеровано за допомогою штучного інтелекту. Я спеціально про нього пишу так як хочу перевірити який відсоток він видасть на мої пісюльки що народжуються от прямо зараз в процесі тикання мох пальців по клавіатурі… Скрііншот з експериментом скину в кінці допису.

20250201_195410.jpg

Вчора вдалось написати відразу два, на мою думку прекрасних, дописи. І це при явних перешкодах та відволікаючих факторах… Невже це певний прогрес, який навіть в хвилини відсутності натхнення дозволяє на «м’язовій пам’яті» (хочу використати трохи спортивного сленгу) написати «достойне» чтиво, яке принаймні не буде нудним?

20250201_195353.jpg

Принаймні мені б цього точно хотілось. Адже найкраще що отримує кожен блогер в довгостроковій перспективі – вміння швидко підбирати гарні слова, що робить цікавим не тільки написані тексти а й (з часом) вміння гарно говорити на публіку…

20250201_195401.jpg

Я з тих людей, які люблять фотографувати і не соромлюсь викладати ці фото. Це до того, що всі ці фото були зроблені чи не з найкомфортнішої тераси в кафе поряд з річкою… До речі, трохи заспойлю – мене потягло в небо… Ще не впевнений чи буду описувати ці події, та точно впевнений, що не буду описувати ці події поки вони вже точно не реалізуються…

Єдине що можу обіцяти – прекрасних фото із заваленим горизонтом буде в рази більше 🤣🤣🤣

Взагалі, зараз моє життя перебуває чи не в найактивнішому своєму періоді і я дуже щасливвий, що в цей період я залишив маленьке місце для блогінгу.

Ще трохи роздумів – дуже сподобалось, як в Тати вийшов експеримент з І.К. Можливо і в мене колись таки дійдуть руки до створення якоїсь схожої історії… А там хто знає що вийде далі в цій історії…

Дякую зо завітали і проглянули цей допис, аля «про все і ні про що»… До зустрічі в коментарях… Ах так, ледь не забув, ви вже скучили за моїми конкурсами?

image.png

Authors get paid when people like you upvote their post.
If you enjoyed what you read here, create your account today and start earning FREE STEEM!
Sort Order:  

Я теж ппревіряла свій допис на плагіат 🤣🤣🤣🤣 коли @o1eh залишив посилання 🤣🤣

До речі, трохи заспойлю – мене потягло в небо… Ще не впевнений чи буду описувати ці події, та точно впевнений, що не буду описувати ці події поки вони вже точно не реалізуються…

Надіюсь нічого дурного тобі в голову не прийшло. 🤣🤣
А то я вже уявила тебе з парашутом 🤣

таки дійдуть руки до створення якоїсь схожої історії…

Було б бажання, можливість знайдеться ✌️

Твої віддані читачі чекатимуть ;)

Надіюсь нічого дурного тобі в голову не прийшло. 🤣🤣
А то я вже уявила тебе з парашутом 🤣

СТОП! А хто сказав що парашут то дурна ідея!!!

Дякую Тата, що ти єє в моєму житті. Такого відданого читача я ще не зустрічав 🙏😊🤗

СТОП! А хто сказав що парашут то дурна ідея!!!

вона

Ага ... Знайшли хто ховався ... рямо потираю руки від азарту... Що щас буде?..)

То що ми з нею будемо робити?

Проростити через її тіло бамбук.
image.png

Ммм. Якщо не помиляюсь раніше використовувався такий вид тортур і хоч бамбук росте дуже швидко та це явний перебор.

Максимум - "пльокою" по попі.

Потягло в небо – це дуже гарно, але це водночас і опасно. Опасно тим, що небо воно затягує. Мій чоловік мріяв про небо з 4-х років. Згодом він став авіаційним інженером, закінчив авіаційний інститут. Потім в нього з'явилися свої літаки. В нього було 300 учнів, яких він навчив літати. Зараз в нього теж є свій літак, але він спрятаний і стоїть в підвалі глибоко від війни, тому що небо закрито і взагалі він давно не літає. Коли-небудь я про це теж розкажу. У тебе дуже гарні фотографії. Сподіваюсь, і далі ти будеш радувати нас цими чудовими кадрами, які ти робиш, не тільки в кафе біля річки, і йдучи по вулиці. Чекаю від тебе гарних фото. Конкурси. Мабуть це цікаво, я новенька і ще не знаю про такі конкурси. Дякую.

Дякую за прекрасний коментар.

Небо таке ж небезпечне як і все інше, єдине що страх висоти дуже часто не дозволяєє до кінця зрозміти цю красу...

Парашютисти завжди від страху позбавляються. Знаєте як? у туалеті)))

Жорстоко... цікаво за рахунок блювання чи дефекації?
Це природньо та очікувано, думаю страху в такі моменти хоч відбавляй...

Мені чоловік розповідав таку історію. Коли вони були на аеродромі одного разу. То там першоразники були та стрибки з парашюту проводили. Після польоту на Ан-2 та перших своїх стрибків, вони спустилися до лагерю на аеродромі.. Мій чоловік запитує у їхніх наставника, що це за черга, коди це вони вистроїлися. А наставник каже, що це вони від страху збавляються. Це була черга до туалету.Така смішна історія)))

Дійсно смішна історія, та дивно що від страху вони не зробили все в повітрі. На такому адреналіні могли й забруднити свою білизну та штани.

Гарні фото !

Дякую. Люблю насолоджуватис світлом міста в нічний час. Для мене це одна з улюблених тем для фотографування😍

TEAM 4

Your content has been successfully curated by our team via @kouba01

Thank you for your valuable efforts! Keep posting high-quality content for a chance to receive more support from our curation team.

banner.png

@kouba01, I thank you for your efforts, which you show every day in searching for quality content, which in some ways resembles sifting gold from sand.

It is our duty as the responsible curator to encourage high quality content. Good job and keep posting!