The diary game - "Вечір мужиків, що обійшовся малою кров’ю"

Привіт друзі. Сьогодні знову йшов сніг і це дало можливість провести сьогоднішній вечір мужиків за улюбленими іграми в сніжки та катанні на санчатах.

Син тільки-тільки повернувся із поїздки в Київ, де весело провів час та отримав масу приємних вражень. Перші хвилини він тільки те й робив, що розповідав як круто було сфотографуватися із золотими м'ячем Андрія Шевченка біля стадіону ім. Лобановського😍🤩

Мене одночасно переповняла величезна гордість за сина🤩 за цей символічний сувенір на згадку (фото) і десь трохи тріщало по швам серце за те, що в цей момент я не був поруч з ним💔

Є речі на які ми можемо вплинути, а є речі на які ми не в силах повпливати, тому я акцентував увагу на тому, як круто що в сина була можливість фотографуватися із справжнім золотим м'ячем, плакат якого кілька років висів спочатку в моїй спальні а потім в біля мого ліжка в общазі…

Ми ж часу не гаяли… Обкатавши територію біля будинку сина, ми відправились на гірку, що біля залізничного мосту.

Снігу випало не так уже й багато щоб можна було з'їжджати по звичним маршрутам. Там ще щебінь був ледь-ледь був притрушений цим снігом.

Єдиною трасою була траса по бетоні, прямо біля самого мосту. Яка була дуже-дуже слизька, принаймні вона виглядала саме так… Піднявшись на гору, побачивши цей спуск, цей міст, все моє тіло в крило мурахами. Мені відразу пригадався мій сон, де нас із сином затягувало у воду по дуже слизькій поверхні нового асфальту. Я вирішив перестрахуватися і не дозволив сину зїхати на санчатах з цього спуску. Правда було видно, що і він вагається. Врешті-решт, син таки з'їхав з цього мосту (я думав, що посивію). Він спочатку спустив санчата, потім спустив подушку на якій сидів і аж потім з'їхав на жопі, коли я вже страхував його знизу. З’їхав бо подушка застрягла на спуску і її треба було дістати.

Не дивлячись на те що син з’їжав на жопі, на дуже повільній швидкості, він все-таки умудрився в'їхати в гіляку, яка замасковувала величезний кусок арматури (металевий штирь), що стерчав із шматка бетону. Син все ж таки розминувся з цієї арматурної. На цей раз обійшлось без ніяких тілесних пошкоджень…

Та все ж таки вечір не обійшовся без крові. Увійшовши в повний кураж, кидаючи один по одному сніжками, Я не розрахував сили і моя сніжка, що влучила сином в щоку добряче її роздерла. Та це не заважала нам далі продовжувати прекрасно проводити час. І цю подряпину ми побачили вже тоді, коли зайшли до магазину за покупками…

Ось такий от сьогодні видався вечір мужиків, який за моїм переконанням був неймовірним, хоч і не обійшовся без крові…

Також мене можна знайти в instagram, tiktok, X, youtube та facebook

Дякую за увагу! 💙💛</center>