І.К 5️⃣

Я стояла біля вікна. Поруч на підвіконні стояв мій ноутбук. Раптом я побачила як яскрава світла куля літає від вікна до вікна, підлетівши до мого, вона зупинилася, я декілька хвилин дивилася на неї, а вона ніби дивилася на мене, я відчинила вікно, куля залетіла і розчинилась залетівши в мій ноутбук.

— Нічого собі.

Я відкрила кришку ноутбука — на екрані відкрилося вікно з якоюсь програмою.

— Чорт, невже це якийсь інопланетний вірус.

Я вимкнула ноутбук, сподіваючись, що це допоможе, навіть не уявляючи, що робити далі. Раптом звідусіль завив сигнал тривоги. Я прокинулася. Це все було лише сном…

Знову якесь випробування..
Ми опинилися в закритій кімнаті, світло також погасло… Я виглянула в вікно, якже мене здивувало те, що я побачила…

За ним літали такі самі кулі з світла, як у моєму сні.

— В когось є ноутбук? — запитала я у тих дівчат, з котрими ми ділили кімнату.

— В мене є — промовила моя сусідка по ліжку.

— Ти можеш перевірити чи можна якось підключитися до цієї кулі ?

— Хм, цікава ідея зараз спробую.

— Так, це можливо… Але, треба взламати пароль…
Можна спробувати зробити це програмою, що підбирає паролі, надії мало, але спробувавши ми нічого не втратимо.

— То моя сусідка справжній хакер, а я й не знала!
— Ці кулі, розвідники, вони збирають данні, перепрограмувавши таку, ми можемо дістати інформацію про наших противників, а це дуже мені цікаво… Пароль, має лише 5 символів, думаю він цифровий, я помилялася, взламати такий не буде проблемою.

Вона потирала руки, а її очі горіли вогнем від задоволення, яке вона отримувала від цієї пригоди.

Через хвилину пролунав її веселий та задоволений собою хохот, пʼять нулів, це ж треба бути такими тупими. Пів години і всі їхні кульки - наші.

Через пів години, сталося так як і говорила моя нова подруга. А ще через пів години ми дізналися, що інопланетяни утримують в заручниках тих людей, що так і не повернулися до корпусу, після тієї ночі котру ми провели з Саном.

Шари могли прорізати лазером будь яку поверхність, тож, могли легко визволити полонених, в яких скоріше всього вже була інформація за прибульців, що робити далі, будемо думати вже після того як вони повернуться. Поки що, все виглядало так, ніби Фортуна повернулася до нас передом.

Шари з легкістю прорізали броньоване скло вікон тих приміщень в яких знаходились полонені, після чого ті з легкістю покинули його, здається ми виконали те завдання, яке мали зробити, ще й так легко !

Після встановлення довірливих відносин зі своєю сусідкою, вона розповіла мені, все що їй довелося розвідати про це місце, це - державна програма по боротьбі з інопланетними істотами, що розігрується між двома командами, інопланетними і нашою, програма секретна, ми самі підписали ці контракти, після чого нам стерли памʼять про наші особистості…

Добре, що я дізналась про це самостійно, не розпитуючи про це Сана…

Зображення згенеровані в dream machine.
Дякую за увагу. 🌻