Привіт:)

Всім привіт.
Як Ваші справи?
Сьогодні я поділюся невеличкою історією. Яку написала на швидкоруч.

Космос, сонячна система, третя планета від Сонця, вкрита горами та рівнинами, що вже не одну тисячу років, беззмінно оберталася навколо свого світила, її суха земля вкрита тріщинами та пагорбами, а над горизонтом височіють гори, без зелені без птахів без життя…
Лише вітер літав серед місцевого рельєфу залишаючи на ньому сліди свого гарячого подиху.
Тільки його звуки можна було б почути, але не було кому…
Планета була пригодною для зародження життя, та не мала його.

В кінці одного, схожого на всі попередні, дня через атмосферу планети пролетів зореліт та здійснив успішну посадку на її рівнинну поверхність. Його двигун продовжував працювати, створюючи величезний шум та вібрацію, з корабля вийшла жива істота…
Після того як її ноги торкнулися землі, літаючий корабель, не чекаючи, а ні секунди, здійнявся та полетів з планети…
Все закінчилось так само раптово як і почалось.
Але на поверхні залишилася істота чоловічого роду.
Як тільки зореліт покинув планету, невідома до цього форма життя почала горіти у вогні.

Спочатку вогонь був ледь помітним, а потім жар перетворився на величезне багаття, що почало поширюватись. Вогняна стихія дуже швидко охопила все навкруги.

Вулкани, що височіли над горизонтом почали вибухати, з них також став вириватися вогонь, це все супроводжувалося величезними викидами попелу та диму.
Здавалося це кінець всього сущого…

Вогонь не згасав і тепер ставав лише сильнішим…
На планеті почали прокидатися, абсолютно всі вулкани, вся вона за лічені дні, була в попелі та вогні.
Це було пекло, в якому горіло навіть повітря.
Здавалося земля перетвориться на жменю попелу…

Пройшло багато обертів навколо Сонця…

Хоч деякі вулкани й досі проявляли свою активність, та все підходило, до логічного завершення.
Коли попіл осів і повітря знову стало чистим та прозорим, планета почала відроджуватись.
Вона помітно змінилася, на ній зʼявилася вода, біля одного з таких місць, на тому де покинули істоту, зʼявилося море.
Дивовижно, та ось і вона…Вижити в такому пеклі могла лише голограма…

Істота змінилась, вона мала довге волосся та іншу більш округлу форму. Це була жінка. Вона знаходилася біля води і виглядала розслабленою та задоволеною.

Здавалося вона насолоджувалася життям, не дивлячись на той хаос, що все ще був поруч.
І була щасливою.

З часом у неї почав рости живіт… З кожним сезоном він ставав більшим та круглішим…
Вона була вагітною…

Це була лише голографічна програма, що підключалася до підсвідомості планети, на якій знаходилась, але саме завдяки ній і зʼявилося життя…

Дякую за увагу. ❤️

Зображення згенеровані на : bing.com та в додатку dream machine.