The Diary Game : 06.10.2022. Загострення у нашому місті

Доброго дня, я з України!

Вже в який день, а точніше пару тижнів у мене ранній підйом по страшному будильнику... щоранку, коли ледь починає світати в місті чути гучні вибухи, після яких просто морально не можеш заспокоїться і знову заснути. Зла і нервів просто не вистачає... другий тиждень сиджу на заспокійливих і серцевих...

центр міста, фото було зроблено деяким часом раніше

Ну як же так, в той час коли мирний народ, люди похилого віку, матусі з дітками сплять ці нелюди продовжують знищувати людей, міста і села... Та й навіть самі серени дуже сильно впливають на сердечників і літніх людей...

Одним словом останні пару тижнів були дуже неспокійними в Запоріжжі. Кожен день збираюся з думками сісти за ноут і написати пост, але крім образи і ненависті до цих нелюдів нічого по суті і писати... опускаються руки від безвіходді.

фото переслано мені сьогодні моєю знайомою

фото взяте з відкритих джерел

І ось сьогодні мало того, що були ранні прильоти в місто близько п'ятої години ранку так ще й в районі десятої години серед білого дня орки випустили кілька ракет по центру міста. Зруйновано кілька багатоповерхових будинків, магазинів і на превеликий жаль є жертви.... Слів немає... Одні емоції... Душа розривається на частини, серце ниє від болю...

Молю Бога лише про одне, щоб весь цей жах якомога швидше закінчився і всі причетні до бід наших українців понесли покарання в повній мірі, хоча ще не одне покоління росіян будуть відпрацьовувати карму своїх пращурів котрі вчинили таке зло...

З причини всього, що відбувається в місті виходити з дому весь цей час було б не безпечно. Тому доводиться пристосовуватися до самітницького життя і під'їдати все що залишилося в засіках. Сьогодні, щоб відволіктися хоч якось знову вирішила насмажити пиріжків дуже прості в приготування.

Рецепт знайшла в Інтернеті, тому розписувати його тут не буду, просто покажу фотки. Єдине що, так це начинка для пиріжків була вигадана вже особисто мною. Зварила картоплю, підсмажила цибульку і все це перемішала з курячим паштетом. Вийшли дуже навіть нічого з мінімальною кількістю продуктів.

Днями все-таки сподіваюся вийти на вулицю і хоч трохи прогулятися по околицям нашого Запоріжжя, красивого і незломного та й і скупитися ще на пару тижнів, поки нашому дідусеві роблять закордонний паспорт, щоб я змогла нарешті виїхати хоча-б на час до Польщі.

Напевно на цьому буду закінчувати... Піду медитувати, вже навіть не знаю, як ще можна заспокоїться бачучи і чуючи весь цей жах коїться в моїй рідній країні.