Тема відносин між людьми взагалі складна, і я сьогодні ризикую бути кимось неправильно зрозумілим. Та покладуся на моє вміння чітко і ясно висловлювати думки і концепції, і все ж спробую сформулювати деякі цікаві закономірності.

Першу ниточку в темі протягує нам Алістер Кроулі з його висловом:

"Енергії Ян краще рухатися не в напрямку Інь, а в напрямку Дао".

Під "Дао" тут також можна розуміти бога і / або певний всесвітній закон порядку, тільки будучи в гармонії з яким можна бути в гармонії взагалі (як я розумію, це аж ніяк не рекомендація чоловікам уникати спілкування або близьких відносин з жінками. Кроулі просто розставляє акцент на тому, що має бути в пріоритеті).

По всьому ходу поста буде моє розгорнуте тлумачення аксіоми Кроулі (бо сам Кроулі його не дав). Та вставивши цю ремарку, почати послідовне розгортання моєї думки хочу більш здалеку: аж із 5-го століття.

Ще в часи мого глибокого занурення у християнство, була в мене улюблена книжка – "Отечник". Вона є компіляцією тисяч коротких оповідань із життя монахів 4-5 століття, переважно відлюдників із пустель довкола Олександрії (тільки не моєї, а Єгипетської). Деякі з цих оповідань зовсім коротенькі, довжиною в абзац, та прочитавши їх отримуєш цілу пригоршню перлин для роздумів. У ті часи були ще справжні подвижники, не те що сучасні Паші Мерседеси та патріархи Кирили. В 5-му столітті, в пустелі біля Олександрії мешкали одномоментно близько 5000 монахів.

Арестович: в пустелі мешкали 2-3 бригади воїнів божих.

Хто насправді має "дивитися в землю"

В "Отечнику" описаний випадок, як один з монахів, що мешкали в пустелі, був змушений піти до міста, здається щоб продати корзини, які він сплів з пальмового листя, бо таке ремесло його і годувало, як і багатьох інших відлюдників.

Біля воріт міста той монах зустрів дуже гарну "блудницю". Я не знаю, чи то була справжня повія, чи в 5-му столітті достатньо було затриматися на хвилинку біля воріт з нафарбованими губами – і от уже ти "блудниця". Так от, та гарна жінка з захопленням і не відриваючи погляд дивилася на монаха, бо він був ще не старий і не поганий із себе.
– Як смієш ти ТАК дивитися на мене? – обурився монах – Хіба не мусиш ти дивитися в землю у присутності чоловіка?
Але "блудниця" трапилася гостра на розум, і геть не знітившись, відповіла йому:
– Я створена з ребра Адама, тому на чоловіка і дивлюся. А ти, як створений із праха земного по образу бога, то сам і дивися в землю...або ж на бога, а не на мене!
Монах, як ми кажемо зараз, "прифігєл" від такої відповіді, але не знайшов, що заперечити (оскільки після коротких роздумів зрозумів, що вона має рацію).

Це є однією із найстародавніших ілюстрацій піднятої мною сьогодні думки: енергії Інь краще рухатися до Ян. Енергії ж Ян краще рухатися до вищого, творчого і божественного (= метафорично "небо") / або хоча б до справ і бізнесу (= метафорично "земля") . Чоловік, який справді має контакт з богом, отримує від бога потоки творчості або влади, які проводить у світ, і через те стає для жінки сам в певному сенсі аватаром бога. А чоловік, який дивиться на жінку, починає шукати натхнення в джерелі, яке насправді не здатне його дати (знову ж таки, "дивиться" тут не про погляд, це метафора пріоритетів). Якщо тільки в цьому описі "русел" току енергій немає похибки, тоді це жінка мусить знаходити натхнення в чоловіку, а чоловік передавати їй, сам же черпати його від бога / природи, всесвіту.

Підходиш такий до блудниці і запитуєш: "А ви знаєте ім'я Бога?"

Деякі люди здатні не наповнювати нас у стосунках, а, навпаки, спустошувати

В юності я мав уявлення, що стосунки обов'язково мають мене "наповнювати", окриляти.
Потім практика почала поступово доводити протилежне.
Якось у червні я почав зустрічатися з новою подругою, і все було добре, просто фонтан. Та вже в липні моя бабуся сказала матері:
– Шось Богдан аж почорнів... (і мати передала мені цей "перл").
Звісно, я не спав ночами і буквально приповзав додому на світанку, тому був хронічно дещо притомлений. Але прям щоб "почорнів"... :-D І сміх, і гріх з нашими бабусями!) Та зрозуміло, що моя бабуся мала на увазі не те щоб у мене прям змінився колір шкіри, а що якесь внутрішнє світло в мені згасло.
Це був мій перший досвід того, що у стосунках з певними жінками чоловік здатен геть не наповнюватись, а як раз навпаки. Деякі жінки буквально висмоктують з нас енергію, а натомість нічого окрім фізіологічної насолоди не дають. Тоді ти мусиш усамітнюватися, і відновлювати енергію через молитву і медитацію, через контакт з богом.

Оскільки насправді вся "тонка" енергія однорідна і не існує окремо ніякої "сексуальної" або "грошової" енергії (це все одна й та сама енергія: кундаліні, прана, вріл, і як її тільки не називають), чоловік може спостерігати ці закономірності і по своїх фінансах. Варто мені було знову "злигатися" з тією самою дамою – і грошовий потік перекривався, "як пошептало". Потім, коли вона вже висмокче з мене весь ресурс, вона втрачала цікавість, і ми сварилися на розрив через якусь дрібницю. І тут, о чудо, у мене знову починали покращуватись заробітки, і покращувалося здоров'я, я знову виглядав краще. Знаходив собі нову подругу. А тоді вкотре "намальовувалася" моя "собачка на сіні", робила все, щоб мене повернути і "відбити" у нової дами. І коли я повертався до неї, фінансовий потік знову перекривався, а мій фізичний стан починав іти в сторону "ледь волочу ноги". Я спостерігав це ясно на певній кількості таких циклів, тож можу впевнено казати, що закономірність є. В решті я давно порвав назавжди з тією жінкою. Точніше, порвала знову вона, а через якийсь час вкотре намагалася мене повернути. Та я вже не повернувся.
Наші подруги мають допомогати нам бути успішними (або хоча б не заважати, і на тому спасибі), але коли жінка геть вибиває тебе з сідла, втягує в пияцтво ци ще в якісь гальма, такі стосунки ведуть обох внікуди.

Нам не потрібні терзання, щоб потрапити внікуди (туди можна дістатися і просто так). Нам потрібен справжній успіх, і щоб його досягти, жоден в парі не повинен "працювати тормозом".

А що дружини президентів і тому подібних мега-успішних чоловіків?

Оскільки я не президент, мені тут важко сказати щось не теоретично. Чи ці чоловіки просто наповнюються "згори" настільки потужно, що їхнього "вай-фаю" без ущерба вистачає і на дружину, і на справи? Чи їхні дружини все ж такі чудові і особливі, що не лише беруть від них енергетичний і творчій ресурс, а рівноцінно віддають щось навзаєм? Чи обидва варіанти одразу?
Можливо, уже самі ці поставлені запитання мають цінність, просто для обгрунтованих відповідей на них я не маю відповідного практичного досвіду.

Вірогідно, шукати відповіді треба в певних тантричних практиках, а для цього обидва повинні бути свідомими і "на одному рівні". В парі все стає взаємозалежним по "закону поєднаних сосудів", тому жінка зацікавлена, щоб її чоловік був у максимальному ресурсі, а чоловік зацікавлений, щоб його жінка була максимально наповнена ним, щаслива і квітуча.

Отже, "Енергії Ян краще рухатися не в напрямку Інь, а в напрямку Дао". Енергії Інь краще рухатися в напрямку Ян, тобто шукати підтримки і натхнення в своєму чоловікові. В цьому важливо балансувати і не допускати перекосів, як то так звані "вільні стосунки" або закутання своєї дружини в паранжу і тримання її по суті під домашнім арештом (дві крайності).

Бути центристом означає сидіти в кріслі, а не на лівому або правому підлокотнику:

✍ Богдан Карасьов, 12 вересня 2ᛟ24 р.