Сьогодні зранку у мене стався Анекдот місяця. Хлопець із Бірми (з яким я ні разу не перетинався) скинув лінк на мій трек "Культурно стогну" в особисті...моїй матері (так би мовити, позалицятися – шле їй регулярно то квіточки, то пісні).

Нічого страшного, у мене надзвичайна суперсучасна матір. Та сподіваюся, хоча б моїй бабусі Галі ніякий унікум це не перешле: їй вже 94 роки, у неї дещо консервативні погляди.

Є в цьому соромі і позитивний момент: раз уже такі пляски пішли, то кліп мають поступово розшаркати, а за ним потягнуться й інші.

Я всім серцем за справжнє віддане кохання на все життя, це насправді завжди був і лишається мій пріоритет над похабшиною. Та світом рулять переважно більш приземлені інстинкти, з цим варто рахуватись, якщо хочеш створювати щось не "тільки для себе".

Роздуми про кохання: як насправді діє притяжіння між людьми

Флорі ( @inspiracion ) так гарно і філософськи відповіла мені сьогодні стосовно роздумів про природу кохання у коментарях на Стіміт, що я захотів навіть зберегти та процитувати частину цього (а також прокоментувати тут і у фейсбуці).

Флорі написала:

"Потрібно досягати всередині себе того, що хочемо знайти назовні. Тож речі з’являються за спорідненістю, завдяки тому, що можна назвати синхронністю, чи тим, що зазвичай називають збігом.

Кохання, як і деякі речі в житті, не можна змусити або примусити. Ось чому важливо бути присутнім тілом і душею, коли це трапляється.

Якщо потрібно дуже старатися, можливо, це просто не працює. Мені здається, це природна річ..."

Ну, тобто, якщо стисло, крім іншого, Флорі каже: "Кохання не притягується за вуха, мед він або є, або його немає". Проте (додам від себе): якщо доля вас все ж таки звела, значить та сама згадана синхронність уже спрацювала не просто так. Розумієте, коли ми, чоловіки обираємо собі половинку, то дивимось в першу чергу на красу, чи які на ній панчохи. Такі наївні дятли, і нікому не приходить в голову подумати: "Ооо! Бачу, що це така сама психопатка від бога, як і я! Госпаді, це так мило! Та ще й в панчохах!" 😊

Зате синхроністичність Всесвіту підбирає нам пару як раз не по панчохам. Ключик підходить до замка, коли він має таку ж саму структуру, а не коли замок перев'язаний рожевим бантиком.

✍ Богдан Карасьов, 15 жовтня 2024 р.