В кашмірському шиваїзмі існує цікава притча, від якої сьогодні буду відштовхуватись у розгляді гіпотези.

Одного разу богу Шиві стало нудно в безодні. Він вирішив втілитися в матеріальному світі і побути живою істотою. Для втілення Шива обрав фізичне тіло кабана. Наскільки розумію, кабан тут — образ максимального занурення в матеріалізм: кабан багато їсть, інколи здійснює статевий акт зі своєю кабаніхою, після чого вони разом валяються і сплять в багнюці. На цьому список інтересів, здається, вичерпується. У кабана, через будову хребта й шиї, відсутня можливість підняти голову вгору, тож коли він їсть жолуді під дубом, йому навіть не приходить на думку, що ті жолуді падають з дерева (відсутні думки про щось горнє). Максимальна приземленість.

Отже, Шива втілився в образі кабана, знайшов собі добротну кабаніху, згодом у них з'явився виводок поросят, і Шива забув, що він — Шива, повністю занурившись у переживання свого земного досвіду.

Тим часом, інші боги занепокоїлися. Шива зник, його функції у Всесвіті замість нього виконувати нікому, дещо у світобудові почало приходити в розлад... Тож вони почали з'являтися йому в образі тигрів, щоб налякати і через великий стрес привести до тями. Але він не розумів сигналів, тільки тікав від них, намагаючись заховатися в джунглях. Тоді боги в образі тигрів з'їли його поросят, сподіваючись, що таке горе протверезить Шиву, і допоможе йому згадати, хто він такий насправді. Він знову не зрозумів, тільки втік ще далі у джунглі з великим визгом. Тоді боги в образі тигрів з'їли його кабаніху...але Шива і після цього не отямився. В решті решт, богам не залишилося нічого, як з'їсти самого священного кабана, після чого дух Шиви, нарешті, повернувся на небо.

Сівши знову на свій трон, Шива поділився з іншими богами враженнями та повідомив, що пригода була цікавою і настільки захоплюючою, що він навіть забув, хто він такий насправді. Зовсім не пам'ятав себе і на повному серйозі боявся тигрів.

Існує езотерична теорія, що людина також перебуває в подібному "трипі"-сні реальності

Частіше вищеописану легенду про Шиву сучасні езотерики трактують так, що треба збігати з Сансари, прислухаючись до надзвичайних сигналів, які надаються "згори".

На мій же погляд, головна мета — навіть не повернутися, а згадати себе, свою вищу сутність, вже там, де ти перебуваєш.
Щоб зрозуміти це, давайте відмотаємо до початку легенди. Шива затіяв усю пригоду, тому що йому було нудно в безодні, де нічого не відбувалося. Тож скоріше повернутися — не могло бути головною метою, це було б не логічно. Він прибув "на сафарі" не задля того, щоб одразу ж втікти звідти. Тому головне, що йому потрібно було зробити — це згадати себе, і подумати про те, що він не просто кабан, а бог Шива, просто тимчасово в тілі кабана. З цього моменту він міг би повністю змінити свій образ життя в фізичній реальності, стати вже не просто кабаном, а над-кабаном, який перестав би вести виключно матеріалістичний образ життя, і перетворив би джунглі в райський сад. Від цього було б добре не тільки йому, а й усім мешканцям джунглів.

Аналогічно, і перед людиною стоїть мета не втекти з матеріальної реальності, а згадати свою вищу сутність. Розкрити образ бога-творця в собі та через це отримати максимальну можливість реалізувати себе в цьому житті.
По моїй аналогії з сафарі: якщо ти купив квиток, амуніцію і прибув до Африки, якось нелогічно бажати втекти додому на другий же день, через те, що виникли певні труднощі. На сафарі ж і прибувають не за комфортом, а саме за труднощами, які треба подолати, і отримати через це незабутню пригоду.

Вся наша планета Земля — це далеко не Едем, а як раз таке місце, куди душі прибувають на сафарі. Особливо, зараз. Деякі знайомі дами-езотерички (езотерині?) стверджують, що щоб мати привілею втілитися в 21-му столітті, душі стояли в черзі по кілька сотень років, бо зараз неймовірний час, як ніколи багатий на події, відкриття і пригоди. Ну, тут я вже не знаю, чи вони справді мають інсайд, чи просто курять травку. Але, хоч би там як, щось у подібних припущеннях є, ви так не гадаєте?

✍ Богдан Карасьов, 19 квітня 2023 р.