Нудний допис про зозульку — Boring mental health post

Доброго ранку, шанована спільното!

Вчора поговорила з лікарем. Розмова в нас відбулася майже на підвищених тонах. Та й лікар в мене трохи дивний. Якимсь чином він примудрився забути, що вже неодноразово виписував мені певний препарат, що що зазвичай призначають в стаціонарі, і коли я підписала відмову від госпіталізації почав заманити мені зі схемою щось лайтове. Дивлюся я на нього і кажу - якого біса. Ви взагалі розумієте, що я зараз повністю без працездатності, стан такий, що взагалі ну так, я стаціонарний пацієнт, але мазала я з цими тривогами. Давайте робіть щось нормальне, мені зараз від мінімальної підміни одного антипсихотика на інший ні холодно ні спекотно. Занервував. Ой, як же ж я вам випишу, ви там зробите тиск, розшибете собі голову, виповниться ваша мрія.

Та йомайо.

А справа в тому, що цей препарат, хоч він і старий і важкий, я переношу дуже класно, і мене завжди на ньому витягували. І сам він мені його також виписував. Кажу - ну лізьте в рецепти, що мені давали, дивіться. Лізе, бачить. Сидить у шоці. Каже, не знає, як я його вмовила. А я не вмовляла, сам дав, і реально легко. Коротше, узгодили план лікування, через інʼєкції. Я трохи заспокоїлася. Потім їздили з чоловіком по всьому місту, все це шукали. Поки Андрій ходив по аптекам, я чекала в машині. І ось в одній з аптек його послали за мною, щоб я показала дію, бо рецепт на мене. Прикольно, раніше з аміназином таких складнощів не було, це тільки коли фенозепам купуєш - то дві аптеки на Київ, і з паспортом, і рецепт одразу рожевий забирають, ось це все.

Коротше, починаю лікуватися. Великих сподівань не будую, Бо дупа настільки повна і кругла, що дивно буде найближчим часом побачити з неї просвіт, якщо тільки фаза не клацне. Працездатності ноль, концентрації ноль, встали з ліжка - зараховуємо за подвиг. Сподіваюся на краще, намагаюся робити хоч якісь маленькі штуки, які я знаю, що можуть покращити мій стан. Хоч щось.

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

Yesterday I talked to the doctor. Our conversation took place almost in elevated tones. And my doctor is a bit strange. Somehow he managed to forget that he had already prescribed me a certain drug many times, which is usually prescribed in a hospital, and when I signed a waiver of hospitalization, he began to lure me with a scheme of something light. I look at him and say - what the hell. You generally understand that I am now completely unable to work, the condition is such that in general, well, I am a hospital patient, but I smeared with these anxieties. Let's do something normal, now I am neither cold nor hot from the minimal replacement of one antipsychotic for another. I got nervous. Oh, how can I prescribe it to you, you will put pressure on yourself, you will break your head, your dream will come true.

But yomayo.

And the thing is that this drug, although it is old and heavy, I tolerate it very well, and I was always pulled out on it. And he himself prescribed it to me. I say - well, look at the prescriptions that they gave me, look. Lisa, he sees. He sits in shock. He says he doesn't know how I persuaded him. And I didn't persuade him, he gave it himself, and it's really easy. In short, we agreed on a treatment plan, through injections. I calmed down a little. Then my husband and I drove around the city, looking for all this. While Andriy went to pharmacies, I waited in the car. And then in one of the pharmacies they sent it for me to show the effect, because the prescription is for me. It's funny, before with aminazine there were no such difficulties, it's only when you buy phenozepam - then two pharmacies in Kiev, and with a passport, and the prescription is immediately taken away in pink, that's all.

In short, I'm starting treatment. I don't have high hopes, Because my ass is so full and round that it will be strange to see a lumen from it in the near future, unless the phase clicks. Zero efficiency, zero concentration, getting out of bed - we count it as a feat. I hope for the best, I'm trying to do at least some small things that I know can improve my condition. At least something.

With love, your Foxy