Читаю книжки дебютантів - Reading debutants books

Доброго ранку, шановна спільното!

Щось вихідні в мене не задалися. Думала одразу почну активно працювати, от прямо з першого числа, а щось воно якось не пішло. Певно через те, що в мене таки потекла психіка через ту історію, яку я розповідала два дописи тому, і я все ще не можу прийти до тями. Що саме цікаве - мені так і не вдалося пояснити людині, що саме вона зробила не так. Не розуміє і все. В мене не так багато друзів щоб от так просто з ними припиняти спілкування, але схоже, що таки доведеться. Бо я так більше не можу, це насправді не перша ситуація. Людина з регулярністю раз на кілька місяців влаштовує якесь шоу, після якого я потім досить довго відходжу, то може не варто спілкуватися?

Почала читати книжки видавництва Віхола, так само написані дебютантами в рамках тієї самої письменницької програми, яку зараз проходжу я. Якісь подобаються менше, якісь більше, але поки що помітила дещо спільне. Мені дуже важко на них сфокусуватися. Наче автори не можуть цілісно викласти свою думку. Побігла до своїх бета, питаю, чи виникає таке відчуття з моєю книгою. Кажуть, що наче ні. Але точно знаю, що є дещо, в чому моя книга програє. Це описи і довжина. Капець, у мене величезні комплекси, що в мене короткий))). Треба все ж таки взяти і розширити роман, і додати саме описів, в мене дуже сухий текст, суцільна динаміка.

Ще одна річ, яка мені не сподобалася саме у "Поклику" - перші 50-60 сторінок авторка дуже важко і незрозуміло навалює експозицію. От не люблю таке. Зазвичай воно характерне для епічного фентезі, і тут воно присутня. Але в більш досвідчених авторів зазвичай зрештою все стає на свої місця, а тут для мене воно так і не стало. Тож я сподіваюся на наступні томи, їх наче має бути сім, що все ж таки світ стане мені зрозумілішим. Поки що цього не відбулося.

Сьогодні у мене заплановано два важких тренування, сподіваюся я повернуся додому живою, хоча і розумію, що шанси мінімальні. Ось думаю, чи не попросити чоловіка мене після них зустріти, щоб допоміг моєму тілу дійти додому. Так лячно йти, що вранці аж проспала на годину більше, ніж планувала, тіло намагалося якось сховатися. Але я обіцяла собі в цьому місяці почати нормально тренуватися, тож доведеться йти:)

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

Something didn't go my way this weekend. I thought I would start working actively right away, right from the first day, but somehow it didn't work out. Probably because my psyche was really messed up because of the story I told two posts ago, and I still can't come to my senses. What's interesting is that I still haven't been able to explain to the person what exactly they did wrong. They don't understand everything. I don't have that many friends to just stop communicating with them, but it looks like I'll have to. Because I can't do it anymore, this is actually not the first situation. A person regularly puts on some kind of show every few months, after which I then leave for quite a long time, so maybe it's not worth communicating?

I started reading books by Vihola Publishing House, also written by debutants within the same writing program that I am currently going through. Some I like less, some more, but so far I have noticed something in common. It is very difficult for me to focus on them. It is as if the authors cannot express their opinion holistically. I ran to my betas, I ask if this feeling arises with my book. They say that it seems not. But I know for sure that there is something in which my book loses. These are descriptions and length. Kapets, I have huge complexes that I am short))). I still need to take and expand the novel, and add descriptions, my text is very dry, continuous dynamics.

Another thing that I didn't like about "The Call" is that the author piles on exposition very heavily and incomprehensibly in the first 50-60 pages. I don't like that. It's usually typical of epic fantasy, and it's present here. But with more experienced authors, everything usually falls into place in the end, but here it didn't for me. So I'm hoping for the next volumes, there should be seven of them, that the world will finally become clearer to me. So far, this hasn't happened.

I have two hard workouts scheduled today, I hope I'll get home alive, although I understand that the chances are minimal. I'm thinking about asking my husband to meet me after them so he can help my body get home. It's so scary to go that I slept an hour more than I planned in the morning, my body was trying to hide somehow. But I promised myself to start training properly this month, so I'll have to go:)

With love, your Foxy