Допис про життя - Post About life

Доброго ранку, шановна спільното!

Давно не розповідала про своє життя-буття, було дуже багато книжкових оглядів на акаунті, і от нарешті вирішила написати просто допис про себе, про те, як мені останнім часом ведеться.

Наче мені нарешті вдалося підібрати пігулки так, щоб я могла більш-менш нормально функціонувати, та все одно про функціонування на такому рівні, як я звикла, поки що не йдеться. доводиться поки що обходитися без спорту, бо до моїх проблем зі здоровʼям додалися проблеми з коліном, і зараз ми з лікарем намагаємося полікувати його так, щоб його не треба було оперувати, тож фізичні навантаження під забороною, можу тільки гуляти собак, і то в спеціальному наколіннику, який дуже стискає ногу. Але бодай з собаками я гуляю, намагаюся робити це побільше і подове. Поки гуляємо- слухаємо електронні книжки. Так вже прослухали "Інтернат" Жадана, і боже ж мій, яка ж вона ПТСРна ця книжка.

Нарешті я також почала щоденно працювати з текстом свого роману, і поки що все йде дуже важко. Я очікувала що все буде значно простіше, бо коли я раніше писала для себе, в стіл, воно виходило значно простіше і швидше. А тут чомусь виходить повільніше і складніше. Може то мій внутрішній критик лютує, я не знаю, але чомусь все виходить ну дуже повільно. Хотілося б, щоб виходило легше. Може з часом я звикну і буде все ж таки легше.

Вчора зробила перестановку у своїй бібліотеці бо на поличках з деякими видавництвами закінчилося вільне місце. Навіть не уявляю, що я буду робити, коли вільне місце взагалі закінчиться. Куди ж я складатиму нові книжки, коли позбавлятися вже не буде чого, а нові продовжитимуть зʼявлятися.

От такі справи.

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

I haven't talked about my life for a long time, there were a lot of book reviews on my account, and finally I decided to just write a post about myself, about how I've been lately.

It's like I've finally managed to get the pills so that I can function more or less normally, but still not functioning at the level I'm used to. I have to do without sports for the time being, because my health problems have been joined by problems with my knee, and now the doctor and I are trying to treat it so that it does not need to be operated on, so physical activity is prohibited, I can only walk dogs, and then in a special a knee brace that squeezes the leg very much. But at least I walk with the dogs, I try to do it more often. While walking, we listen to e-books. They have already listened to Zhadan's "Boarding", and my God, what a PTSD book this is.

Finally, I also started working on the text of my novel every day, and so far everything is going very hard. I expected that everything would be much easier, because when I used to write for myself, on the table, it came out much easier and faster. And here, for some reason, it turns out slower and more difficult. Maybe my inner critic is raging, I don't know, but for some reason everything works out very slowly. I wish it was easier. Maybe over time I'll get used to it and it will still be easier.

Yesterday I rearranged my library because there was no space left on the shelves with some publishing houses. I can't even imagine what I'll do when the free space runs out. Where will I put new books, when there will be nothing to get rid of, and new ones will continue to appear.

That's how things are.

With love, your Foxy