І знову звичайні дні - More simple days

Доброго ранку, шановна спільното!

Знову прокинулася о пів на пʼяту ранку, і більше не можу заснути. Це тортури якісь, ну не має ж так бути. Пока що не дуже розумію, що пішло не так і що тепер з цим робити, бо жити в такому режимі я не можу. Якщо я прокидаюся зарано в мене може почати працювати що завгодно, але тільки не мозок. Мозок буде вимагати ту порцію відпочинку, якої йому не вистачило вночі, тож весь день псу під хвіст.

Але хоч допис напишу, подумала я, і ось сиджу з кавою, роблю. Щось у мене останні кілька днів все так сумно з блогами - не переказати. Тут куратор не приходить, у тіктоці мені лишається тільки сподіватися, що я випадково не потрапила у тіньовий банк, бо вчора прям дуже сильно просіли перегляди, не знаю, що з цим робити. Мені дует потрібен блог у тіктоці для подальшої роботи, тож все одно доведеться за нього битися.

Намагаюся вчитися і не відставати від групи Одне слово - намагаюся, бо зараз все дається дуже тяжко, з бійкою. Але що робити, я з самого початку знала, що кілька років навчання не зможуть пройти без жодного загострення, тож я враховувала такий варіант. Так, цього разу треба б було лягти у стаціонар, та поки що я все ж таки не втрачаю надії розібратися з усім вдома.

З понеділка ще раз спробую все ж таки відновити свій звичний графік, бо дуже треба повертатися і до решти зайнять, особливо до спорту, бо моя спина вже відчуває, що кілька тижнів не було фізичних навантажень і красномовно мені про це розповідає. Я слухаю, засмучуюся і думаю, як же мені вмовити себе знову вийти з дому і не боятися цього разу.

З усім цим я сильно закинула зайняття музикою, що теж треба повернути, бо я банально скучу за своїми інструментами. Отже, все заплутано і сумно. Але сподіваюся, що мені і цього разу вдасться все знов полагодити.

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

I woke up again at half past five in the morning, and I can no longer fall asleep. This is some kind of torture, well, it shouldn't be like that. So far, I don't really understand what went wrong and what to do about it now, because I can't live in this mode. If I wake up early, anything can start working in me, but not my brain. The brain will demand that portion of rest that it did not have enough at night, so the dog will be on its tail all day.

But at least I will write a post, I thought, and here I am sitting with coffee, doing it. Something has been so sad for me in the last few days with blogs - I can't tell you. The curator doesn't come here, in Tiktok I can only hope that I didn't accidentally end up in a shadow bank, because yesterday there was a lot of requests for views, I don't know what to do with it. I duo need a blog on tiktok for further work, so will have to fight for it anyway.

I'm trying to learn and keep up with the group. One word - I'm trying, because now everything is very difficult, with a fight. But what to do, I knew from the very beginning that several years of study would not be able to pass without any aggravation, so I considered this option. Yes, this time I would have to go to the hospital, but for now, I still do not lose hope of dealing with everything at home.

From Monday, I will try again to restore my usual schedule, because I really need to get back to the rest, especially sports, because my back already feels that there has been no physical activity for several weeks and tells me eloquently about it. I listen, get upset and think how can I convince myself to leave the house again and not be afraid this time.

With all this, I gave up playing music, which I also need to return, because I miss my instruments. So, everything is confused and sad. But I hope that this time I will be able to fix everything again.

With love, your Foxy