Намагаюся триматися на плаву - Trying to keep myself floating

Доброго ранку, шановна спільното!

Отже, я продовжую свою боротьбу. Вчора в мене був такий день, що я взагалі не змогла за весь день піднятися з ліжка. Звучить навіть краще, ніж було насправді, бо зайнятися чимось безневинним на кшталт почитати чи подивитися кіно в мене теж не вийшло, бо на це було треба більше сил, ніж у мене було. Тож я просто лежала і злилася на себе. Хотілося взяти великий чорний пакет, запакувати себе туди та викинути на сміття, як якийсь непотріб.

Сьогодні наче з ранку мені трохи краще і я навіть думаю над тим, щоб піти погуляти з собаками. Але я це тільки думаю, навряд чи я наважуся. Бо на це знову ж таки треба значно більше сил, ніж у мене насправді є. Швидше за все я просто випʼю чергову пігулку і продовжу спати, аж доки організм не скаже досить, от тепер можна щось робити. Треба зробити поїсти, бо в останні я готувала їжу в понеділок і ми вже майже все доїли, тож треба цьому приділити увагу, а решта почекає.

Усвідомлювати, що я пролежала у психушці три тижні марно дуже боляче. Реально всі симптоми повернулися у повному обсязі менше, ніж за два тижні. Ну от що це таке, чим я на таке заслужила? Мені дуже і дуже неприємно. Сподіваюся що те, як мій лікар скорегував моє лікування спрацює якнайшвидше, бо мені терміново треба навчатися і працювати, я просто не маю часу іще раз лікуватися по повній програмі.

До всьогоцього додаються мої проблеми з носом, з коліном, з усім, з чим тільки можна, і виходить, що я весь час або страждаю від нестачі сил, або бігаю по лікарях. Ну дуже цікаво. Все життя мріяла. От такі зараз мої справи:(

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

So, I continue my struggle. Yesterday I had such a day that I couldn't even get out of bed all day. It sounds even better than it actually was, because I couldn't do something innocent like reading or watching a movie either, because it required more strength than I had. So I just lay there and got mad at myself. I wanted to take a big black bag, pack myself in it and throw it in the trash like some kind of junk.

Today, as if from the morning, I feel a little better and I'm even thinking about going for a walk with the dogs. But I only think so, I hardly dare. Because this again requires much more strength than I actually have. Most likely, I will just take another pill and continue to sleep until my body says enough, but now I can do something. We have to make food, because last time I cooked food on Monday and we already finished almost everything, so we have to pay attention to that, and the rest will wait.

Realizing that I spent three weeks in a mental institution in vain is very painful. In reality, all symptoms returned in full in less than two weeks. Well, what is this, what did I do to deserve this? I am very, very uncomfortable. I hope that the way my doctor adjusted my treatment will work as soon as possible, because I urgently need to study and work, I just don't have time to undergo the full program again.

To all this, my problems with my nose, with my knee, with everything that can be done, and it turns out that I either suffer from a lack of strength all the time, or run to the doctors. Well, very interesting. She dreamed all her life. These are my affairs now :(

With love, your Foxy