От і повернулася моя депрессія - So, my depression is back

Доброго ранку, шановна спільното!

У мене був хороший план, я хороша почала його здійснювати, та моє здоровʼя знову внесло свої корективи. Що назвається ніхто не чекав на іспанську інквізицію. Я не чекала, а всі симптоми моєї депресії взяли та повернулися, ще й друзів привели. Тож зараз я вимушена якось давати собі раду, все це враховуючи. Я максимально порізала весь свій план на тиждень, залишивши тільки найголовніше, і намагаюся з тим впоратись.

Вчора мала зустріч зі своїм лікарем, він замінив мені пігулки, та щоб почати приймати нові я маю хоча б два дні почекати взагалі без антидепресантів щоб моє тіло очистилося від тих, що я приймала попередні. Тож мене чекають кілька пекельних днів, а потім іще кілька пекельних днів, поки я буду набирати робочу дозу нового антидепресанту. Я у повному відчаї і маю лише сподівання, що все це спрацює.

На вихідних ми з чоловіком їздили до гончарної майстерні, це був мій сотий раз, а його перший. Я зробила собі ось такий свічник, тепер осталося дочекатись, коли його обвалять у вічі та можна буде забрати його додому.

Загалом зараз мої дні складаються з прогулянок з собаками, відвідування лікарів, сну та намагання все ж потрошку писати свою книгу. Я просто не можу собі дозволити завалити цей проєкт, тож намагаюся хоча б маленькими порціями над ним працювати, хоча б по пів годинки на день, але просуватися уперед. Сподіваюся у мене все ж таки все вийде.

Мої намагання не втрачати позитивного настрою може й приносять якісь плоди, проте наразі мені важко про це судити. Подивлюся на це свіжим поглядом, коли почнуть діяти нові ліки. Я дуже стомилася від цієї постійної боротьби, стомилася прокидатися вранці одразу з мрією про те, коли знову зможу лягти у ліжко.

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

I had a good plan, I started to implement it well, but my health made adjustments again. No one expected the Spanish Inquisition to be called that. I didn't wait, and all the symptoms of my depression took and returned, they also brought friends. So now I have to manage somehow, taking all this into account. I cut my entire plan for the week as much as possible, leaving only the most important, and I'm trying to cope with it.

A07B.webp)

I had an appointment with my doctor yesterday, he changed my pills, and to start taking new ones I have to wait at least two days without any antidepressants at all, so that my body is cleansed of the ones I took before. So I'm in for a few days of hell, and then a few more days of hell, while I'm on a working dose of a new anti-depressant. I am in complete despair and can only hope that this will all work.

My husband and I went to a pottery workshop this weekend, it was my hundredth time and his first. I made such a candlestick for myself, now I just have to wait for it to collapse in the eyes and be able to take it home.

In general, my days now consist of walking the dogs, visiting doctors, sleeping, and still trying to write my book a little at a time. I just can't afford to screw up this project, so I try to work on it at least in small portions, at least half an hour a day, but move forward. I hope everything will work out for me.

My efforts to stay positive may be paying off, but at the moment it's hard for me to judge. I will look at it with a fresh eye when the new drugs start to work. I was very tired of this constant struggle, tired of waking up in the morning immediately with the dream of when I would be able to go to bed again.

With love, your Foxy