Доброго ранку, шановна спільното!
Отже, вчора я остаточно зрозуміла, що робота не йде. Я її пхаю, а вона все одно не йде. Я її знову пхаю, а вона як стояла на місці, так і стоїть. Тож я вирішила на якийсь час здатися і зайнятися чимось іншим, дати мозок попрацювати над проблемою у фоновому режимі, може він щось таке вигадає, і мені видасть, і не доведеться нервувати і пхати, і воно якось само вирішиться.
Я о це кажу, і насправді такі прецеденти в мене вже були. Тобто я це не просто так вирішила. У мене зараз навчальне завдання - написати повний план рукопису. А я, блін, не можу, я можу написати тільки план того, що я вже власне написала, бо насправді я погано собі уявляю, що саме буде відбуватися на тих сторінках, які я ще не написала. Вони мені відкриваються за ходом написання тексту, тому я не можу аж так у подробицях розписати план кожної глави.
Сподіваюся на курсі не в мене однієї така проблема. Та й взагалі я вже питала - не в мене однієї труднощі. Дехто взагалі ще не почав працювати, а в мене хоч завʼязка вже так сяк написана, тож хоч щось. І зараз я розумію, що якщо почну витискати з себе текст - нічого хорошого з цього не вийде.
Тож я вирішила дати собі кілька днів відпустки, щоб мозок без моєї участі просто сам собі подумав над проблемою. Останній раз в мене трапилося осяяння коли я була на сесії у свого психотерапевта - я просто раптово вигадала, як мені залатати сюжетну діру. Сподіваюся зараз станеться так само, просто рішення прийде, якщо я не буду його форсувати.
Тож на кілька днів спробую розслабитись і дозволити рішенню прийти самому.
З любовʼю, ваша Foxy
Good morning, dear community!
So, yesterday I finally understood that the work is not going. I push her, but she still doesn't go. I push her again, and she just stood still and is still standing. So I decided to give up for a while and do something else, let my brain work on the problem in the background, maybe it will come up with something like that and give it to me, and I won't have to be nervous and push, and it will somehow solve itself.
I am talking about this, and in fact I have already had such precedents. That is, I didn't decide it just like that. I now have an educational task - to write a complete outline of the manuscript. And I, damn it, can't, I can only write a plan of what I've already actually written, because in fact I have a hard time imagining what exactly will happen on those pages that I haven't written yet. They are revealed to me as I write the text, so I cannot outline the plan of each chapter in such detail.
I hope I'm not the only one with such a problem on the course. And in general, I already asked - I'm not the only one with difficulties. Some have not yet started working at all, but I have at least a tie already written, so at least something. And now I understand that if I start squeezing the text out of myself, nothing good will come of it.
So I decided to give myself a few days off so that the brain could just think about the problem on its own without my input. The last time I had an epiphany was when I was in a session with my psychotherapist - I just suddenly figured out how to patch up a plot hole. I hope the same will happen now, the solution will come if I don't force it.
So I'll try to relax for a few days and let the decision come to me.
With love, your Foxy