Тренування і харчування — Training and food

Доброго ранку, шановна спільното!

Вчора відправила текст у видавництво. Здавалося б після цього я мала б мало не святкувати, натомість у мене всередині було відчуття цілковитої порожнечі. Розумію, що багато чого треба буде ще виправляти і дописувати-переписувати, і ця думка мене трохи бентежить, але все ж таки сподіваюся, що знайду на це сили. Зараз найголовніше, щоб оцінили те, що я вже зробила і взяли на програму підтримки. А краще більше. Що ж, чекати приблизно три тижні, чекати і сподіватися.

Сьогодні з ранку маю хати до лікаря, це як завжди ламає мені весь день, терпіти не можу такі поїздки. І завтра буде те саме, тож я вже з ранку невдоволена. Але що робити, треба собою займатися. Вчора ввечері ледве пережила тренування, бо мала кепський настрій, і ще на першому вирішила, що гори воно все синім полумʼям і почала тренуватися на повну силу, в результаті на початку третьої години мене вже руки майже не тримали, і третя година пройшла майже безсенсовно, бо дуже погано трималася на пілоні, майже нічого не могла робити. Довелося навіть піти десь на двадцять хвилин раніше, бо реально вже не було сенсу лишатися. Сьогодні тіло відчуває, що з ним явно щось робили, але не катастрофічно, можна натиснути ще. Завтра спробую. Здається я втягуюся швидше, ніж планувала, і хоч з цього радію.

Психіатр подивиться мене завтра, і сподіваюся хоч щось хороше скаже, хоч щось, що може покращити мій стан, бо поки що я в повній дупі.

Продовжую працювати з трекером, поки що на диво обходжуся без цукрових піків. Вчора зʼясувала, що після тригодинного тренування можна дозволити собі значно більше, ніж в день без нього. Переляканий чоловік коли прочитав, що я на тренуваннях помираю коли забирав мене привіз мені бутерброди з маку, тож я зʼїла його, а потім вдома ще салат з курки, капусти, томатів та мʼякого сиру, і все одно не було цукрового піку. По калоріям вписалася в добову норму.

І після всього цього (а це реально багато їжі) в мене все одно все втрималося в межах до 7.8, тож після дуже активного тренування можна дозволити собі доволі багато. На днях планую спробувати зʼїсти якусь шоколадку, подивитися, що буде, суто заради експерименту.

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

Yesterday I sent the text to the publisher. It would seem that after this I should almost celebrate, but instead I had a feeling of complete emptiness inside. I understand that a lot will still need to be corrected and added and rewritten, and this thought confuses me a little, but still I hope that I will find the strength to do it. Now the most important thing is that they appreciate what I have already done and take me to the support program. And better yet. Well, wait about three weeks, wait and hope.

I have to go to the doctor this morning, as usual it ruins my whole day, I can't stand such trips. And tomorrow it will be the same, so I'm already unhappy from the morning. But what to do, I have to take care of myself. Last night I barely survived the training because I was in a bad mood, and on the first day I decided that I would burn it all with blue flames and started training at full strength, as a result, at the beginning of the third hour my hands could hardly hold me, and the third hour passed almost pointlessly, because I was very bad at holding on to the pole, I could hardly do anything. I even had to leave about twenty minutes earlier, because there was really no point in staying. Today my body feels that something was clearly done to it, but not catastrophically, you can push it more. I'll try tomorrow. It seems that I'm getting involved faster than I planned, and I'm glad about that.

The psychiatrist will look at me tomorrow, and I hope that he will at least say something good, at least something that can improve my condition, because for now I'm in a complete mess.

I continue to work with the tracker, so far I have surprisingly managed without sugar peaks. Yesterday I found out that after a three-hour workout you can afford much more than on a day without it. When my frightened husband read that I was dying during workouts, when he picked me up he brought me poppy seed sandwiches, so I ate them, and then at home I had a salad with chicken, cabbage, tomatoes and soft cheese, and still there was no sugar peak. In terms of calories, I fit into the daily norm.

And after all this (and that's a lot of food) I still managed to keep everything within 7.8, so after a very active workout you can afford quite a lot. One of these days I plan to try eating some chocolate, see what happens, just for the sake of experimenting.

With love, your Foxy