Закінчилася фантазія на назви дописів - Out of options for posts titles

Доброго ранку, шановна спільното!

Здається я Потроху починаю виходити зі своєї критичної ситуації з ментальним здоровʼям, і це мене дуже тішить. В понеділок планую потихеньку почати знижувати свої екстремальні дози антипсихотичних препаратів і подивитися, що з цього буде. Сподіваюся на краще, але готуюся яз завжди до гіршого.

Коли я підписала відмову від госпіталізації мені тільки ледачий не сказав, що я завжди повторюю одну і ту саму схему: починається загострення, я підписую відмову, стає гірше, і врешті решт я все одно потрапляю до лікарні, просто пізніше. Але здається цього разу я все ж таки можу сподіватися, що не доведеться лягати в стаціонар.

Тож сидимо з дівчатками вдома (мені дуже важко вийти на вулицю, тож дівчата тимчасово користуються домашнім туалетом), і вони моя головна психологічна підтримка. Час від часу вони заграють одна до одної, і дуже весело на це дивитися, обожнюю, коли вони граються.

В минулому дописі я розповідала, що для підтримки свого емоційного стану займаюся організацією простору вдома, і потихеньку в мене виходить перетворити кожний куток на цукерочка. Власне зараз я й використовую. ці цукерочки для того, щоб проілюструвати свій допис. Звісно поки що дуже важко підніматися з ліжка, але я також розумію, що якщо я взагалі не буду рухатися - все стане іще гірше.

Тож піду приберуся на черговій поличці:)

З любовʼю, ваша Foxy

Good morning, dear community!

It seems that I am gradually starting to get out of my critical situation with mental health, and this makes me very happy. On Monday, I plan to slowly start reducing my extreme doses of antipsychotics and see what happens. I hope for the best, but I always prepare for the worst.

When I signed the waiver for hospitalization, only a lazy person didn't tell me that I always repeat the same pattern: an exacerbation begins, I sign the waiver, it gets worse, and in the end I still end up in the hospital, just later. But it seems that this time I can still hope that I will not have to go to a hospital.

So we sit with the girls at home (it is very difficult for me to go outside, so the girls temporarily use the home toilet), and they are my main psychological support. Every now and then they will flirt with each other and it's so much fun to watch, I love it when they play.

In the last post, I said that in order to maintain my emotional state, I organize the space at home, and slowly I manage to turn every corner into a candy bar. Actually, I'm using it now. these candies to illustrate your post. Of course, it is still very difficult to get out of bed, but I also understand that if I do not move at all - everything will become even worse.

So I'll go clean on the next shelf :)

With love, your Foxy