І знову думки складаються у вірш, ***Ранок***

Дуже давно хотіла почати писати вірші, але завжди думала "та хто то буде читати", "та звідки в мене той талант", але завдяки цій платформі, можливо, мені вдастся реалізувати себе як письменницю.
В теперішньому часі дуже часто хочеться плакати, кричати, вити. Ці емоції тримаєш у собі, бо мусиш бути сильною, і мені здається я знайшла спосіб, як вивільнити свої емоції - за допомогою віршів.
Думаю кожен зараз переживає то само і з тими самим думками прокидається зранку.

      *  Ранок *

Кожен ранок відкриваю очі
з надією на ліпші дні,
Але нажаль, сьогодні вночі,
Знову атака той русні.
Бажають все довкола знищить,
З ненавистю ідуть у бій.
Сира земля і вітер свище,
І русак вже кричить "не бий".
Ідуть в полон, бо жити хочуть,
І кажуть "я не знал куда".
Але є вбиті тої ночі,
До них у дім прийшла біда.
З полону вийдуть ті нелюди,
І буде далі в них життя.
А в нас скалічене майбутнє,
Такі реалії буття.