Вчора вкладала Танюшу спати - і що вона мені каже...
Мама, я засмучена, тому що мої друзі пішли а я хотіла щоб вони залишилися зі мною. Я ж їй пояснюю... Що твої друзі ж могли і взагалі не приходити - тоді б ти не була засмучена. Тож треба дивитися на це з іншого боку...радіти що вони приходили і ви гарно провели час...

Починила я дитині а сама під ковдрою сиджу плачу. Тому що в мене була чудова бабуся і я повинна радіти що вона в мене була саме така. Вона могла і не бути такою доброю, чи взагалі її могло не бути. Також вона могла прожити місяці в пекельних муках де не могла ні ходити ні сидіти ні лежати ні їсти, вона ж навіть не спала. Але все скінчилося швидше. Скінчилися її муки.

Ми засмучуємось за те, що з нами відбувається щось погане не думаючи про те, що з нами могло відбуватися нічого доброго. І від цього ми б навіть не засмучувалися. Тому що не знали того доброго, що могло з нами відбуватися.

Вона завжди дивилася якимось рожевим кутом, можливо нам треба трошки повчитися в неї.