Канікули добігають кінця

Час спливає дуже швидко і шкільні канікули непомітно підійшли до завершення. Погода більше схожа на весняну, ніж на зимову. Температура повітря вдень піднімається вище +10 градусів. Вітер вщух і склалися ідеальні умови, щоб провести якомога більше часу надворі.

По сусідству від нас живуть дітки. Вони набагато менші за Даринку, але вона все одно дуже любить з ними гратися. Ми мали намір навідатися до цих діток. А щоб було цікавіше, Даринка вирішила прихопити із собою самокат. На ньому вона і вирушила в гості.

На жаль сусідів вдома не було, тому наші плани з влаштування цікавих дитячих розваг провалилися. Довелося прогулянку скрашувати якимось іншим заняттям.

Спочатку дитина пішла годувати курей хлібом.

Це теж цікаве заняття, бо кури зовсім не люблять ділитися. Вони наввипередки хапають кожен шматок хліба і потім влаштовують справжні перегони, намагаючись відібрати одне в одного смаколик.

Колись зелене, акуратне і завжди покошене подвір’я десяток (трохи більше) курей перетворили на зовсім непривабливе видовище. Вони його витоптали, а залишки трави повидзьобували. Нова трава не росте, бо ж зима. В такому жахливому стані подвір’я залишиться до весни. Взагалі-то кури в нас загороджені і не повинні гуляти подвір’ям, але ми їх свідомо випускаємо, щоб вони мали щось подзьобати.

За цим процесом спостерігав наш кіт Сімба. Він дивився на годування курей спокійно, навіть не сіпався. Не тому, що він знав, що Даринка кидає птахам саме хліб, який він не дуже любить. А тому, що кіт давно переконався, що за спритністю він не рівня курам. У нього немає жодного шансу забрати їжу у цих завзятих пернатих.

Потім ми пішли в сад до наших собак. Я була неприємно вражена тим, що ці непосиди там наробили.

Вони витоптали всю траву і понаривали цілу купу ям. Просто жах! Всюди потрібно докласти рук. Тільки-но ми залишимо тих собак без нагляду на кілька днів, як тепер потрібно за ними засипати ями, прибирати все, що вони наносили і викидати все, що вони погризли. Інші господарі припинають собак на ланцюги, щоб ті не капостили. Але ми так знущатися над цими вірними друзями не можемо.

Ми взяли молодшу собаку Дейзі з собою у невеликий похід.

Ми б взяли і другу з собою, але її не можна випускати за межі саду чи подвір’я, бо за нею слід простине. Втече на пів дня, наробить шкоди сусідам, а потім повертається назад з виглядом безневинного ангелика. 👼

Зимові безсніжні краєвиди важко назвати мальовничими. Закинуті необроблені поля заросли високими травами, які восени засохли. Велике щастя, що не знайшлося якогось "розумного" палія, який не підпалив ці сухі трави. Це велика небезпека, адже поруч людські будинки. Раніше люди ледь не билися за кожен клаптик землі, тепер же он скільки поля пустує.

Ми ходили околицями доволі довго і сонце почало хилитися до заходу.

Настав час повертатися. Тільки коли ми попрямували назад до свого подвір’я, відчули наскільки втомилися наші ноги. А попереду був ще добрий шмат дороги, бо відійшли ми далеченько.

Коли ми поверталися, сусідів все ще не було вдома, включаючи діток, які нас цікавили найбільше. Це доволі дивно. Сподіваюся вони не захворіли, бо ще лише недавно лікувалися в лікарні.

Ось так минув один із останніх днів зимових канікул. Мирного неба вам!