Нові пернаті друзі

Цього дня Даринка чекала вже давно. З часом в нас стало менше курей. Деякі захворіли і померли, я деякі померли від старості. Настав час, коли потрібно було докупити кількох молодих птахів. Дитина з нетерпінням чекала цього дня і він настав.

Сьогодні з самого ранку ми запланували поїздку на ринок, де продаються свійські тварини. Зранку, лише поснідавши, ми зібралися і поїхали. Приїхавши на ринок, ми побачили, що тут продається в основному свійська птиця. Але нам цього тільки і треба було. Які ж тут милі курчата, каченята, гусенята! Та й молоді, але вже великі, птахи теж мало чим поступаються своїм маленьким "колегам".

У Даринки аж очі розбіглися. Вона бігала від одного торговця до іншого, вибирала собі курей і обов’язково гладила все, до чого могла дотягнутися.

Ось вони, невідомо за що ув’язнені милі пташки. Сьогодні ми принаймні шістьом із них подарували волю. Після того як Даринка обрала шість гарних молодих курочок, продавець їх спакував нам у коробки.

Ось у такому "транспорті" кури їхали у свою нову домівку. Не знаю наскільки це гуманно, але дорога зовсім недалека і машиною ми добралися за 10 хвилин, тому думаю птахи не встигли сильно налякатися.

Перший вихід на волю куплених курей - це завжди цікавий і кумедний процес. Бідні птахи вперше бачать стільки простору, а на траву дивляться як на щось інопланетне. Вони завжди тримаються разом і ніколи не йдуть далеко.

А ще вони зовсім ручні і звикли щоб їх брали і переставляли з місця на місце, наче якісь предмети. Даринка радо брала їх на руки, гладила і допомагала досліджувати подвір’я. А за всім цим процесом спостерігала її вірна подруга Дейзі.

Цікаво чи відчувала собака у курах конкурентів за увагу дитини?

Тим часом новоприбулі птахи стали трохи сміливішими і у своїх дослідженнях почали відходити все далі і далі. Проте вони увесь час трималися близько до стіни, мабуть так вони відчували себе у більшій безпеці.